Порпалась в шикарному цифровому архіві фотографій NAC - і випадково натрапила на кілька світлин, датованих 1934 р. і зроблених в Турильчому. В той час це було не позаштатне село, а садиба польської гміни (адміністративної одиниці). Так як село - прикордонне, неподалік Збруча, тут з 1924 р. стояв Корпус охорони прикордоння, який і святкував в жовтні 1934 р. стій перший - і останній - круглий ювілей. Десятиріччя. Урочистості зазнімкував якийсь А.Себастіянський. На фото дефіляди на тлі Народного дому помітно рекламу Каси Стефчука і Молочної кооперативи. Було тут життя, було.
Фотографії змусили мене звернутися до 9 тому "Дій резиденцій..." Романа Афтаназі. І справді, Турильче в нього є. В статті сказано, що Турильче - одне з найдавніших подільських поселень, хоча воно й не відігравало майже жодної ролі в історії краю аж до ХІХ ст. Довгий час село входило до чималого Сатанівського ключа. Першими документально відомими власниками цих маєтків були Костки, пізніше - Сєнявські, Чарторийьскі та Любомирські.
Після першого поділу Речі Посполитої маршалкова Ізабелла з Чарторийьских Любомирська передала сатанівський ключ у спадок своєї дочки, Олександрі Станіславовей Потоцькій. А вже від неї в останнє десятиліття XVIII ст. села Соломна і Турильче придбав летичівський скарбник Мацей Івановський (Maciej Iwanowski h. Lodzia, помер в 1796 р.). По ньому Турильче успадкував один з його трьох синів, Олександр Габріель Івановський, маршалок ізяславський, а потім вже син сина, Титус (Тит) Віктор Івановський.
Останньою власницею Турильча була дочка Тита Івановського, Марія (1861-1927), одружена з графом Тарновським (1861-1917).
До середини ХІХ ст. в Турильчому жодного маєтку не було - лише фільварок (господарство). Палац в селі побудував Тит Івановський - причому, за давніми переказами, місцем вибрав старовинне козацьке цвинтарище. З боку під'їзду споруда була одноповерховою, з боку саду мала два поверхи. Садовий фасад прикрашала велика, оточена балюстрадою тераса. Якими були інтер'єри будівлі, не відомо, хоча відомо, що в Івановських була непогана колекція картин (близько 50 картин, серед яких "Мислитель" Девіда Тенірса та "Зняття з хреста" школи Рембрандта, "Мадонна" Марко Бенефіаллі, дві велетенські роботи пензля Браекелера (Braekeleer) тощо). Були й родинні портрети - приміром, Марії з Мадалінських Івановської, плюс мініатюри членів родини Пінінських, поета Антонія Мальчевського. Колекцію доповнювала збірка гравюр, яка налічувала кілька сотень екземплярів, з них понад сто - авторства Даніеля Ходовецького. Ймовірно, велика частина зборів походила з маєтку Тарновських у волинському Горохові.
В часи Тарновських до колекції живопису додалась і цікава колекція меблів - з садиб в Борку, Остолопові і Райгородку. Дві кімнати були умебльовані виключно польськими меблями, інші - меблями в стилі Луї Філіпа. Були комплекти, були й окремі предмети, як от стильні секретери. Серед дзеркал було кілька в стилі двох Людовиків - XV і XVI. Серед годинників виділялися три бронзові позолочені, теж з Франції. Плюс ще один гданський. Ще можна згадати два веджвудських порцелянових сервіза на 12 персон, вироби саської мануфактури, трошки російської - і багато корецької і баранівської порцеляни. Найкращим екземпляром порцелянової колекції вважався чайний сервіз на шість осіб зі сценами з китайського життя і монограмами короля Августа ІІ. Був також давній англійський і дельфтський фаянс, дві циліндричні китайські вази, вкриті червоним лаком, кілька десятків виробів з кришталю.
Була й бібліотека на кілька тисяч томів, серед яких було чимало стародруків XVI і XVII ст. з гравюрами. Чимало книжок були на теми з історії та права, багато було документів про Барську конфедерацію.
Неподалік від палацу знаходився шпихлір (господарське приміщення), фасади котрого прикрашали аркади, а ще - тарий будиночок під високим гонтовим дахом - він використовувався як флігель.
Шкода, та жодна з цих будівель не збереглася. Виходячи з фотографій 1934 р., маєток сильно постраждав в Першу світову війну.
