English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Більче Золоте

Золота назва. А замку катма.

Думаю, найгарніша з споруд села на сьогоднішній день.
Каплиця-учипальня у Більчі-Золотому
З усіх сторін Більче Золоте захищене пагорбами і лісами. Праворуч помітно чималий старий млин поблизу скельного джерела.
З усіх сторін Більче Золоте захищене пагорбами і лісами.

Сумна історія однієї фортеці.

Карта 

Google-map

Координати: 48°46′21″ пн. ш. 25°52′51″ сх. д.

 

Я була тут багато разів. Дорога на мегаліт в Монастирку не може обминути Більче, а це й непогано. Село симпатичне, цікавий закуток в кількох кілометріх від траси Борщів - Товсте, тільки от коло-розвилка там якесь зачароване. Ми кілька разів не туди потрапляли, куди хотілося. Містика. :о).

 

Археологів сюди вабить гігантських розмірів городище на пагорбі над селом. Якщо пощастить, можна знайти неабиякої цікавості кераміку трипільських племен - як хоча б цю, що зберігається в краківському музеї. (Ці раритети знайшов історик Г.Оссовський ще в ХІХ сторіччі, коли розкопки тут лише починалися. Щоправда, не на городищу, а в княжому парку, про що нижче. Великої ролі місцезнаходження для мене не грає. Ці глиняні фігурки та посуд з часів неоліту є справжньою гордістю Краківського Археологічного. Там же і наш Світовид зберігається. Шкода, що не у нас). Рибалок - заплава Серету та гребля. Я їхала за примарними рештками колишньої твердині.

 

Незвична назва може підказати, що село має довгу історію. В ІІ половині XVIII ст. поселення належало белзькому воєводі і учаснику Барської конфедерації Теодору Потоцькому (1730-1812). Той, щоправда, на головну резиденцію обрав Смотрич. Коли Більче-Золоте дісталося його сину, полковнику Адаму Потоцькому (1776-1812), це мало змінило ситуацію: новий власник жив переважно в Городенці або у Львові. Хоча якийсь двір чи палацик у Більче, напевно, були: бо парк було розбито ще в 1800 р. Вже від дітей Адама Більче купив давній друг родини, граф Іполіт Дунін-Козицький (Hipolit Dunin-Kozicki) - але вже в 1854 р. граф продає село на аукціоні за неповні сто тисяч крон. Покупець - князь Адам Сапєга (Сапега) (1828-1903). В руках князівського роду маєток і залишатиметься аж до того часу, коли історія піде на червоне світло.

 

Отже, був парк, реконструйований вже за Сапєг в 1866 р. (тоді було насаджено багато нових видів дерев). Тоді ж було зведено й палац - стилістично його за збереженим фото окреслити більш ніж важко. Може, й замок тут був? Був. Та... Зовсім мало збереглося від нього зараз. Лише пагорб у центрі села, який має назву “Башта”, нагадує про існування тут укріплень. Та годі шукати стару кладку на цьому клаптику землі, де зараз знаходиться така солідна установа, як сільрада.

 

З архівних джерел відомо, що замок в Більче Золотому був вже в 1646 р. На жаль, жодного його графічного зображення я не знайшла. У цьому форпості під час татарських набігів знаходили прихисток місцеві жителі. Але навіть замок не завжди допомагав: у 1629 р. в Більче було 37 осель, а в 1650-му - вже лише 20.

Статуя на фасаді костелу.
Статуя на фасаді костелу.

 

З часом, коли загроза нападів зайд вже відпала, замок почав занепадати. При частій зміні власників села старому замку приділялось все менше уваги. На початку ХІХ ст. місцеві жителі з дозволу господарів руїни почали розбирати мури і башти.

Ось запис з інвентаря за 1820 р. (Цитую за альманахом "Літопис Борщівщини", який видається при Борщівському краєзнавчому музеї):

 

Замок. В‘їзд на дитинець через браму між кам‘яними стовпами без жодних воріт. На тому місці, де був палац, видніється з землі кам‘яний фундамент. Льох мурований в старому замку під баштою. Двері до льоху на завісах з величезними скобами в мурованих стовпах. В лівій стороні знаходяться склади для напитків з 2 люфтами.” Зараз - опис маєтку Адама Потоцького в Більче від 1826 р.: ” Мури старого замку з баштами за описом в попередньому інвентарі (за 1820) ще не були розібрані, а тепер каміння забрали на будівництво стодоли”. Останнє повідомлення про замок датується 1846 р. ”Башта в самих руїнах. При башті замчисько, яке в значній мірі опоясано мурами, однак ті мури дуже спустошені і знищені. В середині цього замчиська в розвалинах знаходиться пивниця значної величини, поділена на різні відділи. Склепіння пивниці повалене. Кімнати пивниці з каменя без жодних дверей. На розі замчища знаходиться склад“.

У другій половині XIX ст. стіни замку і башту розібрали повністю, а камінь використали для зведення двох господарських будівель в маєтку князя Леона Сапєги.

 

У 1771 р. (за польськими джерелами - 1871 р., і це більше схоже на правду) поряд з старим замчищем збудували церкву св. Михайла, використовуючи замкове каміння. (Чи це та, де зараз моляться своєму богу автокефали?)

 

Читала в борщівському часописі "Літопис Борщівщини", що ще донедавна в Більче Золотому зберігались фундаменти від мурів та підземні сховища, та на початку 60-х рр. ХХ столітя для будівництва (вгадайте, чого? - правильно, ферми) і для ремонту доріг розібрали камінь навіть з фундаментів.

 

Найдовше зберігалась підземна частина замку, та не пощастило і їй: в кінці 1970-х років бульдозером зняли земляне перекриття і розвалили кам‘яне склепіння підземель. Не знаю, навіщо. Тепер на території колишнього замку стоять будинки сільради та дитячого садка.

 

А далі вже згадуваний часопис "Літопис Борщівщини" за 1994 рік писав наступне:

"Про розміри і план замку в Більче-Золотому судити важко, адже дотепер збереглась лише частина муру довжиною 26 м. з боку лікарні. (Я - не бачила. Я обійшла там ВСЕ, і я не бачила муру! Де подівся? - Блека) Тільки форма самого пагорба і рови від мурів дають уявлення про розміри. Певно, замок був прямокутним в плані, довжиною від південної стіни до кінця гострого північного рогу 131 м., а ширина південної сторони була 54 м. Площа - близько 0.7га. Пагорб майже на рівному місці насипали, возячи глину з берегів Серету. Потім за контуром пагорба звели кам‘яні стіни на вапняковому розчині шириною 1,7 м. і башту. Навколо міцного замку викопали рови. Потік, що тече з гори Білочка, наповнював їх водою. На території замку була глибока криниця.
Поруч з сільським клубом – цікавий католицький костел в парку
."

Костел-усипальня

Костел в Більче-Золотому.

Ну от нарешті згадали і костел, зведений в 30-х роках ХІХ століття (за іншими, значно більш схожими на правду. даними, родинну усипальню було зведено в 1898 р.).

 І з цією фразою я не можу не погодитися. Костел - мініатюрний, як іграшка, але гармонійний і затишний. Він ховається в парку, подалі від траси, виникаючи посеред галявини як казковий будиночок з витонченим силуетом даху, з високими готичними вікнами, з різьбленими гербами на фасаді, прикрашеному статуями. Один герб - "Погоня". Інший не пам'ятаю :о).

Костел діючий - зараз споруду віддали місцевій греко-католицькій громаді. Всередину? Ні, ніяк. От якби зараз правилось... Якісь ремонтні роботи ведуться, але ось у шпарину заглянути можна. Там... Хм. Там досить скромно.

 

Відомо, що князь Леон помер саме тут, в своєму маєтку - 8 лютого 1893 року. Чи не була ця споруда придворною капличкою Сапєги за його життя - і усипальнею після його смерті? Була, була. Тут же було поховано й дочку князя Сапєги Ізабелу. Вічний спокій обом отримати не судилося: в 1950-х рр. рештки батька і доньки було ексгумовано і перенесено на сільський цвинтар. Над новою могилою навіть поставили дерев'яний хрест - щоправда, без жодного на ньому напису.

 А ще відомо, що на території придворного парку, де і стоїть костел, в 1884 році абсолютно випадково знайшли залишки первісного житла. На запрошення Леона Сапєги дослідити знахідку прибув в 1889р. куратор Музею Любомирських у Львові Е. Павлович. А вже потім дійшла черга й до Готфріда Оссовського, якого я вже згадувала.

 

О. Ледь не забула. В 1822 році неподалік села випадково була знайдена печера. Ви про неї напевно чули - це Вертеба. Саме в ній в 1876-1878 роках по завданню краківської Академії Мистецтв Адам Гонорій Кіркор знайшов деякі з тих цінних черепків, якими так пишається Краків.

Печера швидко стала локальною туристичною атракцією та обросла легендами. Наведу фрагмент дещо наївної статті "Наша прогулька автом" ("прогульками в міжвоєнний час у Галичині називали екскурсії) з львівської газети "Діло" від 26 серпня 1928 р. Автором її був Гр. Билина:

"В Більчу Золотім в наш перший день прогульки й нічліг ми оглянули під проводом о. Гр., місцевого пароха, печеру, селяни звуть її гротою, що має тягнутися попід землю аж до Кам'янця-Подільського. Чи вона дійсно тягнеться аж до Кам'янця, того, наскільки я знаю, ніхто не справдив, але москалі за часів війни, як тут 6ули. веліли строго стерегти входу до неї. Печера збудована з гіпсової формації. Ми оглянули її на яких 300 кроків вглиб. Та й коли її порівняти з гротами на Красі, не говорячи вже про Адальсберг, не має в собі нічого особливого. Нема в ній ні сталяктитів, ні сталягмітів, ні гігантичних саль, а тільки сам коридор, подекуди розгалужений, але особливість її лежить уже в самім її істнуванн) на Поділлі та й у тім, що, певно, про неї знають тільки самі більчани і найближчі до них і які специ-геольоги, а позатим ніхто. Я думав, це та сама печера, що її в своїм часі відкрив бл. п. Кл. Ґутковський у Кривчу, але це зовсім щось інше. Для нас, українців, цікаво побачити ту печеру бодай задля того, щоби виробити собі певне ПОНЯТТЯ, як могли повстати київські лаврські печери, бо, думаю, що вони повстали з подібних печер, як у Більчу. Ще цікаво, шо з тої печери, як нам оповідав о. Гр., князь Сапіга, власник Більча, перед війною вивіз до музею в Кракові цілий віз якихсь черенків з урн, ріжних посудин і кісток. Тепер якесь варшавське товариство уладжує до тої печери прогульки і займається удержанням у порядку входу до неї".

 

 

С. Гайдучок. В ярах і печерах Поділля. (Фрагмент. Газета "Діло" 16.08.1932)

Рано по купелі йдемо в церкву. Мальована М. Сосен ком, робить гарне вражіння. Заслуха ний у спів, задивлений зразу в мягке мальовило, даремно шукаю зором іконостасу. Ще більше розчаровуюсь, коли починає грати в церкві „фісгармонія", А ми й так здалека мали цю церкву за костел. Квадратова вежа стріляє го тиком у верх, на вежі годинник. Щойно стрічні селяни сказали нам. що це церква. З якимсь прикрим настроєм вийшли ми а неї..

(...)
І знову нас понесло в печери Вертеби. З Максимом Перуном, в якого памятковій книзі стрінулись ми з ..Лісовими Чортами", прямували ми через морелевий сад до Вертеби.

Оповідав він про свого батька, що був там провідником, водив Деметрикевича, Антоневича й інших. По батькові провідництво одідичив, бо ще малим хлопцем лазив з ним туди.

Ми при Вертебі. Замкнена залізними дверима-ґратами, ледви помітна в малому видолинку. Перед нами втікають до своїх нор суслики. Входимо до печери. Віє холодом. Нижча від тої в Кривчу, більше вогка, та цікавіша. Частіше треба згинатися вдвоє, зате побіч кришталів знаходите соплі (сталактити), в багатьох місцях на наших очах творяться сталяґміти. Показує нам провідник вугля, Бог зна з яких часів, черепки посуди, людські кости валяються частенько. В кількох місцях під ногами глухо дуднить. Там поховали свої скарби колись люди, що тут мешкали, - додає добродушно провідник. Мав з собою карту, видану колись у Кракові. І дивним дивом на карті назви, які щось про поодинокі кімнати говорять, їх характеризують. Не так, як у Кривчу. В декотрих місцях рачкуємо, щоб оглянути найгарніші місця. Там творяться мініятурні сталяктити, декотрі на червоно закрашені, то знову стіни висипалися білими, кругленькими виноградними ягодами. В деяких місцях освічую маленькі занавіси. Прегарно пропускають світло, мов ця велика в Постойні. Коби тільки вищі були. З гумором оповідає провідник нам одну пригоду сільської дітвори. Як ше вхід був незамкнений, кількох хлопців нарвало сухого буряну і пустилися в печери. Як довго бурян горів, то йшли, а потемки вертати не було як. Зробився крик у селі, пішов він за ними шукати. Сиділи на однім місці всі. Питали їх, що вони там бачили.

- А є там дороги і до Львова, і до Кракова, і до Варшави...


То, бачте, відвідувачі попідписувалися по стінах, звідкіля вони, тай дітиска відчитували. А з тими відвідувачами дійсно клопіт. Повикурювали свічками свої назвища і це опоганює печери, або відбивають сталактити, якщо йде більша прогульна. Провідник веде нас до різьби королевої. Мала кімнатка. На стелі, як освітите, природою вирізьблена ціла жіноча голова у плоскорізьбі. Підозріваєте мимохіть, що це штучна робота. Щойно зблизька переконуєтесь про її природність. Показує нам ще місце, де Лісові Чорти помагали арх. Кандибі при розкопках - і виходимо на світ.



Антикварні урочистості в Більче-Золотому.
Антикварні урочистості в Більче-Золотому.
Маєток. Фото до 1939 р.
Загальний вид маєтку в Більче-Золотому. Фото до 1939 р. З ІХ тому "Дій резиденцій на Кресах..." Романа Афтаназі
Палац, Більче-Золоте. Фото до 1939 р. (З "Дій резиденцій..." Р.Афтаназі).
Палац, Більче-Золоте. Фото до 1939 р.
Зірваний міст на Сереті. Квітень-1929. З архіву NAC
Зірваний міст на Сереті.
Михайлівська церква (1871).
Фундована Сапєгами Михайлівська церква (1871). Більче Золоте
Біля автокефальної церкви. Буде буря.
Біля автокефальної церкви. Буде буря.
А парк тут вміє дивувати.
А парк в Більче-Золотому вміє дивувати.
Клуб. На місці давнього палацу.
Бильче-Золотое
Усипальня князів Сапєгів
Усипальня князів Сапєгів
Сучасний "живопис" в старій рамці.
Bilcze Złote – wieś w obwodzie tarnopolskim na Ukrainie.
Усипальня Сапєгів через шпаринку для ключа.
Усипальня Сапєгів через шпаринку для ключа.
Доцифрове фото усипальні в Більче-Золотому
Доцифрове фото усипальні в Більче-Золотому
Старий млин
Старий млин. Більче Золоте на Тернопільщині
Джерело. Навіщось зі статуєю
Цікаве природне скельне джерело вульгаризували дешевою статуєю.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник