|
|
Думаю, найгарніша з споруд села на сьогоднішній день. |
З усіх сторін Більче Золоте захищене пагорбами і лісами. Праворуч помітно чималий старий млин поблизу скельного джерела. |
Карта
Google-map
Координати: 48°46′21″ пн. ш. 25°52′51″ сх. д.
Я була тут багато разів. Дорога на мегаліт в Монастирку не може обминути Більче, а це й непогано. Село симпатичне, цікавий закуток в кількох кілометріх від траси Борщів - Товсте, тільки от коло-розвилка там якесь зачароване. Ми кілька разів не туди потрапляли, куди хотілося. Містика. :о).
Археологів сюди вабить гігантських розмірів городище на пагорбі над селом. Якщо пощастить, можна знайти неабиякої цікавості кераміку трипільських племен - як хоча б цю, що зберігається в краківському музеї. (Ці раритети знайшов історик Г.Оссовський ще в ХІХ сторіччі, коли розкопки тут лише починалися. Щоправда, не на городищу, а в княжому парку, про що нижче. Великої ролі місцезнаходження для мене не грає. Ці глиняні фігурки та посуд з часів неоліту є справжньою гордістю Краківського Археологічного. Там же і наш Світовид зберігається. Шкода, що не у нас). Рибалок - заплава Серету та гребля. Я їхала за примарними рештками колишньої твердині.
Незвична назва може підказати, що село має довгу історію. В ІІ половині XVIII ст. поселення належало белзькому воєводі і учаснику Барської конфедерації Теодору Потоцькому (1730-1812). Той, щоправда, на головну резиденцію обрав Смотрич. Коли Більче-Золоте дісталося його сину, полковнику Адаму Потоцькому (1776-1812), це мало змінило ситуацію: новий власник жив переважно в Городенці або у Львові. Хоча якийсь двір чи палацик у Більче, напевно, були: бо парк було розбито ще в 1800 р. Вже від дітей Адама Більче купив давній друг родини, граф Іполіт Дунін-Козицький (Hipolit Dunin-Kozicki) - але вже в 1854 р. граф продає село на аукціоні за неповні сто тисяч крон. Покупець - князь Адам Сапєга (Сапега) (1828-1903). В руках князівського роду маєток і залишатиметься аж до того часу, коли історія піде на червоне світло.
Отже, був парк, реконструйований вже за Сапєг в 1866 р. (тоді було насаджено багато нових видів дерев). Тоді ж було зведено й палац - стилістично його за збереженим фото окреслити більш ніж важко. Може, й замок тут був? Був. Та... Зовсім мало збереглося від нього зараз. Лише пагорб у центрі села, який має назву “Башта”, нагадує про існування тут укріплень. Та годі шукати стару кладку на цьому клаптику землі, де зараз знаходиться така солідна установа, як сільрада.
З архівних джерел відомо, що замок в Більче Золотому був вже в 1646 р. На жаль, жодного його графічного зображення я не знайшла. У цьому форпості під час татарських набігів знаходили прихисток місцеві жителі. Але навіть замок не завжди допомагав: у 1629 р. в Більче було 37 осель, а в 1650-му - вже лише 20. 
Статуя на фасаді костелу. |
З часом, коли загроза нападів зайд вже відпала, замок почав занепадати. При частій зміні власників села старому замку приділялось все менше уваги. На початку ХІХ ст. місцеві жителі з дозволу господарів руїни почали розбирати мури і башти.
Ось запис з інвентаря за 1820 р. (Цитую за альманахом "Літопис Борщівщини", який видається при Борщівському краєзнавчому музеї):
”Замок. В‘їзд на дитинець через браму між кам‘яними стовпами без жодних воріт. На тому місці, де був палац, видніється з землі кам‘яний фундамент. Льох мурований в старому замку під баштою. Двері до льоху на завісах з величезними скобами в мурованих стовпах. В лівій стороні знаходяться склади для напитків з 2 люфтами.” Зараз - опис маєтку Адама Потоцького в Більче від 1826 р.: ” Мури старого замку з баштами за описом в попередньому інвентарі (за 1820) ще не були розібрані, а тепер каміння забрали на будівництво стодоли”. Останнє повідомлення про замок датується 1846 р. ”Башта в самих руїнах. При башті замчисько, яке в значній мірі опоясано мурами, однак ті мури дуже спустошені і знищені. В середині цього замчиська в розвалинах знаходиться пивниця значної величини, поділена на різні відділи. Склепіння пивниці повалене. Кімнати пивниці з каменя без жодних дверей. На розі замчища знаходиться склад“. 
У другій половині XIX ст. стіни замку і башту розібрали повністю, а камінь використали для зведення двох господарських будівель в маєтку князя Леона Сапєги.
У 1771 р. (за польськими джерелами - 1871 р., і це більше схоже на правду) поряд з старим замчищем збудували церкву св. Михайла, використовуючи замкове каміння. (Чи це та, де зараз моляться своєму богу автокефали?)
Читала в борщівському часописі "Літопис Борщівщини", що ще донедавна в Більче Золотому зберігались фундаменти від мурів та підземні сховища, та на початку 60-х рр. ХХ столітя для будівництва (вгадайте, чого? - правильно, ферми) і для ремонту доріг розібрали камінь навіть з фундаментів.
Найдовше зберігалась підземна частина замку, та не пощастило і їй: в кінці 1970-х років бульдозером зняли земляне перекриття і розвалили кам‘яне склепіння підземель. Не знаю, навіщо. Тепер на території колишнього замку стоять будинки сільради та дитячого садка.
А далі вже згадуваний часопис "Літопис Борщівщини" за 1994 рік писав наступне:
"Про розміри і план замку в Більче-Золотому судити важко, адже дотепер збереглась лише частина муру довжиною 26 м. з боку лікарні. (Я - не бачила. Я обійшла там ВСЕ, і я не бачила муру! Де подівся? - Блека) Тільки форма самого пагорба і рови від мурів дають уявлення про розміри. Певно, замок був прямокутним в плані, довжиною від південної стіни до кінця гострого північного рогу 131 м., а ширина південної сторони була 54 м. Площа - близько 0.7га. Пагорб майже на рівному місці насипали, возячи глину з берегів Серету. Потім за контуром пагорба звели кам‘яні стіни на вапняковому розчині шириною 1,7 м. і башту. Навколо міцного замку викопали рови. Потік, що тече з гори Білочка, наповнював їх водою. На території замку була глибока криниця. Поруч з сільським клубом – цікавий католицький костел в парку." 
Ну от нарешті згадали і костел, зведений в 30-х роках ХІХ століття (за іншими, значно більш схожими на правду. даними, родинну усипальню було зведено в 1898 р.).
І з вищенаведеною фразою я не можу не погодитися. Костел - мініатюрний, як іграшка, але гармонійний і затишний. Він ховається в парку, подалі від траси, виникаючи посеред галявини як казковий будиночок з витонченим силуетом даху, з високими готичними вікнами, з різьбленими гербами на фасаді, прикрашеному статуями. Один герб - "Погоня". Інший не пам'ятаю :о).
Костел діючий - зараз споруду віддали місцевій греко-католицькій громаді. Всередину? Ні, ніяк. От якби зараз правилось... Якісь ремонтні роботи ведуться, але ось у шпарину заглянути можна. Там... Хм. Там досить скромно.
Відомо, що князь Леон помер саме тут, в своєму маєтку - 8 лютого 1893 року. Чи не була ця споруда придворною капличкою Сапєги за його життя - і усипальнею після його смерті? Була, була. Тут же було поховано й дочку князя Сапєги Ізабелу. Вічний спокій обом отримати не судилося: в 1950-=х рр. рештки батька і доньки було ексгумовано і перенесено на сільський цвинтар. Над новою могилою навіть поставили дерев'яний хрест - щоправда, без жодного на ньому напису.
А ще відомо, що на території придворного парку (де і стоїть костел) в 1884 році абсолютно випадково знайшли залишки первісного житла. На запрошення Леона Сапєги дослідити знахідку прибув в 1889р. куратор Музею Любомирських у Львові Е. Павлович. А вже потім дійшла черга й до Готфріда Оссовського, якого я вже згадувала.
О. Ледь не забула. В 1822 році неподалік села випадково була знайдена печера. Ви про неї напевно чули - це Вертеба. Саме в ній в 1876-1878 роках по завданню краківської Академії Мистецтв Адам Гонорій Кіркор знайшов деякі з тих цінних черепків, якими так пишається Краків.

|
|

|

 |
 |
 |
 |
 |
Антикварні урочистості в Більче-Золотому. |
Маєток. Фото до 1939 р. |
Палац, Більче-Золоте. Фото до 1939 р. (З "Дій резиденцій..." Р.Афтаназі). |
Михайлівська церква (1871). |
Біля автокефальної церкви. Буде буря. |
А парк тут вміє дивувати. |
Клуб. На місці давнього палацу. |
Усипальня князів Сапєгів |
Сучасний "живопис" в старій рамці. |
Усипальня Сапєгів через шпаринку для ключа. |
Доцифрове фото усипальні в Більче-Золотому |
Старий млин |
Джерело. Навіщось зі статуєю |
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
|