Карта

Координати: 48°50′29″ пн. ш. 25°59′31″ сх. д.

Так як я знала, що від замку лишилося тут лише городище, а археологічні об'єкти не є моїм хоббі, то Ланівці в мене перш за все асоціювалися з ставком, де якось довелося скупатися та з цікавим місцем для перекусу - над самісінькою водою встановлена така собі кабінка, де можна сісти і поїсти. Та прийшла коза до воза, а Блека до ланівецького городища...
Чомусь я думала, що легендарне місцеве Замчище (або Замчисько) знаходиться на горі біля озер з лебедями, ач ні, місцеві підказали дорогу до ровів та валів: потрібно звернути (якщо їдете в бік Озерян) ліворуч ще до березового хреста-кенотафа усусусам, повз руїни ферми - і вже тоді побачите городище.

Наче зелений острів серед лісу - високий пагорб посеред села. Люди називають ту гору “Замчисько”. Крутий схил і річка Нічлава, що оминала з усіх боків гору, зумовили будівництво тут оборонного замку. На горі знайдено розмальовані уламки посуду трипільської культури (4-3 тис. до н.е.), а також високі вали - залишки від середньовічної фортеці.
Історія оборонного замку в Ланівцях коротка. Під час Визвольної війни 1648-1654 рр. на Поділлі спалахували повстання, діяли численні збройні загони. Татарські орди безперешкодно проникали в глиб Надзбруччя. Шляхта шукала порятунку. За розпорядженням короля в 1650 р. в Ланівцях почали будувати замок. Та в ході бойових дій він був зруйнований. Лише з закінченням війни з‘явилася ідея побудувати тут нову фортецю. В привілеї короля Яна Казимира 1658 р. спеціальним пунктом обумовлювалось, що “посесор пан Злочевський має збудувати фортецю для оборони від татар і опришків. ”Люстрація Ланівців 1665 р.” також згадує замок: ”Зараз ту фортецю не збудовано, але дерево і інші матеріали зібрано. Будувати фортецю на кошти, що одержані на посесію”. І вже в 1669 р. замок побудували. В інструкції польській шляхті на сейм було вміщено в 1669 р. прохання знов надати галицькому хорунжому Стефанові Злочевсьвому Уланівці з замком. Та недовго проіснувала ця твердиня. Під час польсько-турецьких воєн, між 1672 і 1678 рр., фортецю стерли з лиця землі турецькі яничари. Спроб відновити її більше не було.

 До нашого часу від замку збереглися лише земляні укріплення. З розміщення валів видно, що замок у плані мав форму рівнобічної трапеції. Дві довгі сторони мають по 75 м., північна сторона 68, а південна 38 м. В‘їзд був один – з північного боку. Розірваний вал посередині північної сторони вказує на місце, де була в‘їздна брама. Вали мають висоту 6 м., ширина в основі - 10 м. Зразу за валами по всьому периметру збереглися глибокі рови. На кутах добре простежуються округлої форми земляні площадки діаметром 7-8 м. На них розміщувались дерев‘яні вежі, які далеко виступали за лінію оборонних стін. Залишків кам‘яних споруд не виявлено. Рови, вали і дитинець засаджені зараз лісом і добре зберігаються.
Збереглася в селі і пізньо-барокова церква.