|
|
|
|
|
|
|
|
|
Печера "Кришталева" в Кривче |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З клаустрофобією краще не ходити :о) |
Блека в печері. 7 травня 2005 року. |
Карта
Це я їду в Кривче, щоб оглянути замок і костел. Більшість шукає від цього села в Борщівському районі зовсім інших вражень. Екстремальних - ну, так та більшість вважає. Відчуваючи себе неабиякими спелеологами, дами на шпильках та з вавілонськими вежами модельних зачісок, в елегантних уборах, супроводжувані так само ошатно вбраними джентельменами, відвідують першу (в 90 процентів випадків) печеру в своєму житті. Поміж ноги бігають діти, часом зовсім мілкі, не старші першоклашок. Їм не лячно, їм ду-у-у-у-уже цікаво.
Ну і нехай собі. Спелеологія ж і не мусить бути чимось виснажливо-ризикованим і супер-спортивним. Під землю заглянути хочеться майже всім. Саме для всіх і існує на Поділлі печера, де через кожні 50 кроків горить електрична лампочка, групи (по 60, блін, іноді чоловік!) водять привітні екскурсоводи і де практично неможливо заблукати.
Бажаючих оглянути карстові провалля в Придністровській землі, які Сарматське море виготовило на радість людям мільони років тому, чимало. Біля входу в печеру я кожного разу бачила справжнісіньку чергу.
Дивно, що при такому напливі туристів дорога до самої печери, що біжить повз хатки і в'юнку річку Циганку, все ще в такому паскудному стані. Та до самої печери не під'їдете навіть нею. Авто - на стоянку, біля якої є туалет та кіоск з шоколадками по київських цінах, далі - пішки і вгору. Вже біля жовто-блакитного стенду, що розповідає, де ми є і навіщо, вас групують і оквиточнюють. Вартість білету з носу в 2006 році складала 3 гривні. Чи 3,50? Не пам'ятаю, платити за себе мені там ще й разу не довелося. Щастить :о).
Не забудьте озирнутися біля залізних дверей "Кришталевої" - вид на замок з гори смачний і багатообіцяючий.
Ну а далі...
Далі вас чекає приємний екскурсійний маршрут протяжністю в кілька кілометрів. З них перші (вони ж потім будуть і останні) 500 метрів - це малоцікавий підземний коридор, яким десятки ніг прямують в зали. Там вже цікавіше - навколо кристали, багато з яких мають свої назви. Там цілий зоопарк під землею - крім відомого і розтиражованого путівниками Буйвола є ще змія і казна що ще.
Не цікавлять звірятки? А музика? Маєте змогу ознайомитись з печерним барабаном (там-па-ра-рам, екскурсовод просить кожного відстукати по нависаючому камені що-небудь, глуха луна повторює мотив, але щоб аж "барабан" - не сказала би). Якщо і це не приваблює, як щодо еротичних мотивів? Вам покажуть ліжко печерної людини. Романтично? Ще й як, особливо якщо врахувати, що люди в цій печері ніколи не мешкали.
Ще трапиться перев'язаний яскравим бантиком камінь - за нього тримаються на щастя.
Байок і небилиць розкажуть масу, та сама популярна - про грізного Володаря Печери та його бранку-обраницю Наталку.
Ну знаєте, як то в казках: був собі Володар Печери, закохався в красуню Наталку з сусіднього села, забрав в своє підземне царство, вона скількись там часу ту наругу терпіла, а потім розквиталась з гнобителем. Як саме - це вже самі дізнаєтесь, від екскурсовода. Але, шановні Наталки, добряче подумайте, перш ніж занурюватись під землю. За традицією, з кожної групи екскурсантів одна Наталка (а дівчина з цим ім'ям буде в величезній групі обов'язково) залишається в першому залі, неподалік від буйволової голови та сходів (з фото вгори). Як презент Володарю. Щоб, бува, не розсердився, що його спокій знову потривожили.
Такого робити не слід! |
Легенди - як сіль. Без них оповідь про геологічні явища була б зовсім прісною.
Та спробуємо трохи побути без солі. (Хоча і без мене цим вже не раз займались в інтернеті).
Отже, на вузькому вододільному плато між Циганкою і впадаючим в неї з південного сходу Семеновим потоком і знаходиться печера Кришталева. Вхід у неї розташований на крутому схилі долини, вище русла річки на 60-70 м. Печера вимита підземними водами в товщі жовто-бурого, крупнокристалічного гіпсу неогенової системи. Загальна довжина ходів - 22 км. Стіни багатьох печерних галерей покриті білосніжними або забарвленими у різноманітні кольори кристалами вторинного гіпсу. Середньорічна температура в печері 12 градусів, вологість 84-100 %. Без екскурсоводів в "Кришталеву" не пускають.
Працює (гм) печера з 10 до 17 години, обідня перерва з 13.00 до 13.30. Хочете подзвонити заздалегідь? 37646, 37728.
М. Орлович згадує печеру серед туристичних принад регіону в своєму путівнику. За його словами, у 1721 році печера вже була описана ксьондзом Жачинським (Rzaczynski) в його праці про історію Польщі. В той час до печери можна було дістатися сходами, від яких вже на початку ХХ сторіччя не лишилося і сліду. Йшов час - і пам‘ять про печеру зтиралася. Процес був настільки сильним, що в 1908 році Кришталеву вважали щойно відкритою печерою.
Вхід до Кришталевої розташований високо над землею. У 1929 році туди вела, згідно путівника, вузенька і важка для проходження стежка. На відстані приблизно в 50 кроків від початку підземної подорожі зустрічалися перші гроти. Тоді ще там потрібно було повзати на всіх чотирьох кінцівках - і як же це не схоже на сучасний стан речей, коли в печері є світло (!).
І останнє. "Кришталева" - далеко не єдина з печер в Кривче. Я була в ще одній, а спелеологи зі стажем - певно, відвідали з півдесятка місцевих печер.
Кривче - це село в борщівському повіті, віддалене 15 км. від повіт, міста Борщева, а 5 км від залізничної станції Ґермаківка. Лежить воно у глибокім ярі потоку Циганки, що впадає до ріки Нічлави. Коли в’їздити до села зі сторони Борщева, в око впадає відразу високий горб, на якім гарно розложене повне краси видніє містечко. Це кільканацять жидівських хат, окружених селом Кривчем. На перший плян висувається церква Горішного Кривча і руїни старого замку з його баштами ще з половини XVIII ст. Кривче як село не звертало б на себе уваги, коли не мало б славних печер - великого недослідженого ще лабіринту підземних хідників у своїх гіпсових скалах, що повстали ще в часі уступлення моря з наших земель. Тоді вода діставалася до нутра скал і там жолобила ці таємничі підземні хідники повні краси. На нашім Поділлі є більше подібних, але багато менших печер, та всі вони не відповідають величі і красі печер кривецьких. Кривецькі печери знані ще від 1908 року, коли то, як говорить переказ, мала появитися над печерами Пр. Діва Марія. У цьому часі приїхав до Кривча інж. Кдим Гутковський (пізніший старшина УСС) і досліджував ці печери зі своїми товаришами, інж. Серібинським і Уляницьким (теперішніми священиками в Америці). Прийшла світова війна і з нею руїна, яка привела в забуття і кривецькі печери. Вхід до них засипався і аж в 1926 р. місцеві і з дооколичних сіл студенти зацікавилися печерами і хотіли відкопати засипаний вхід до печер. Зачалася праця, але не довели її до кінця, бо в межичасі кривецькими печерами заінтересувалося польське Подільське Товариство Туристично-Краєзнавче, яке розкопує і бере в своє посідання печери, доводить їх до упорядкування і стає власником печер. Тепер можна вигідно звиджувати їх, при закупленні білету вступу. Провідник опісля провадить туристів по печерах.
Тримаємось на щастя... |
У печері. |
Кам'яна рука. |
Коридор на початку екскурсії. |
Гіпсовий кристал. Не ламайте його! |
Один із залів. |
|
|
|
|
|
"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту: гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567
євровий - 5168757402858452
Patreon
Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.
Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю |
Розробник
|
|
|