Карта

Це я їду в Кривче, щоб оглянути замок і костел. Більшість шукає від цього села в Борщівському районі зовсім інших вражень. Екстремальних - ну, так та більшість вважає. Відчуваючи себе неабиякими спелеологами, дами на шпильках та з вавілонськими вежами модельних зачісок, в елегантних уборах, супроводжувані так само ошатно вбраними джентельменами, відвідують першу (в 90 процентів випадків) печеру в своєму житті. Поміж ноги бігають діти, часом зовсім мілкі, не старші першоклашок. Їм не лячно, їм ду-у-у-у-уже цікаво.

Ну і нехай собі. Спелеологія ж і не мусить бути чимось виснажливо-ризикованим і супер-спортивним. Під землю заглянути хочеться майже всім. Саме для всіх і існує на Поділлі печера, де через кожні 50 кроків горить електрична лампочка, групи (по 60, блін, іноді чоловік!) водять привітні екскурсоводи і де практично неможливо заблукати.

Бажаючих оглянути карстові провалля в Придністровській землі, які Сарматське море виготовило на радість людям мільони років тому, чимало. Біля входу в печеру я кожного разу бачила справжнісіньку чергу.

Дивно, що при такому напливі туристів дорога до самої печери, що біжить повз хатки і в'юнку річку Циганку, все ще в такому паскудному стані. Та до самої печери не під'їдете навіть нею. Авто - на стоянку, біля якої є туалет та кіоск з шоколадками по київських цінах, далі - пішки і вгору. Вже біля жовто-блакитного стенду, що розповідає, де ми є і навіщо, вас групують і оквиточнюють. Вартість білету з носу в 2006 році складала 3 гривні. Чи 3,50? Не пам'ятаю, платити за себе мені там ще й разу не довелося. Щастить :о).

Не забудьте озирнутися біля залізних дверей "Кришталевої" - вид на замок з гори смачний і багатообіцяючий.

Ну а далі...

Легенди - як сіль. Без них оповідь про геологічні явища була б зовсім прісною.

Та спробуємо трохи побути без солі. (Хоча і без мене цим вже не раз займались в інтернеті).

Отже, на вузькому вододільному плато між Циганкою і впадаючим в неї з південного сходу Семеновим потоком і знаходиться печера Кришталева. Вхід у неї розташований на крутому схилі долини, вище русла річки на 60-70 м. Печера вимита підземними водами в товщі жовто-бурого, крупнокристалічного гіпсу неогенової системи. Загальна довжина ходів - 22 км.  Стіни багатьох печерних галерей покриті білосніжними або забарвленими у різноманітні кольори кристалами вторинного гіпсу. Середньорічна температура в печері 12 градусів, вологість 84-100 %. Без екскурсоводів в "Кришталеву" не пускають.

Працює (гм) печера з 10 до 17 години, обідня перерва з 13.00 до 13.30. Хочете подзвонити заздалегідь? 37646, 37728.

М. Орлович згадує печеру серед туристичних принад регіону в своєму путівнику. За його словами,  у 1721 році печера вже була описана ксьондзом Жачинським (Rzaczynski) в його праці про історію Польщі. В той час до печери можна було дістатися сходами, від яких вже на початку ХХ сторіччя не лишилося і сліду. Йшов час - і пам‘ять про печеру зтиралася. Процес був настільки сильним, що в 1908 році Кришталеву вважали щойно відкритою печерою.

Вхід до Кришталевої розташований високо над землею. У 1929 році туди вела, згідно путівника, вузенька і важка для проходження стежка. На відстані приблизно в 50 кроків від початку підземної подорожі зустрічалися перші гроти. Тоді ще там потрібно було повзати на всіх чотирьох кінцівках - і як же це не схоже на сучасний стан речей, коли в печері є світло (!).

І останнє. "Кришталева" - далеко не єдина з печер в Кривче. Я була в ще одній, а спелеологи зі стажем - певно, відвідали з півдесятка місцевих печер.