Коротко:

Фортеця побудована магнатами Гербуртами у 1615 році з місцевого пісковику. Зведення оборонної твердині саме в цьому місці було цілком виправданим: село лежало недалеко від молдовського кордону, на татарському Волоському шляху. А татари нападали на ці землі в XVI-XVII ст. часто.

Літом 1648 козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали польський гарнізон з кудринецького замку. Відомо також, що замок здобували турки в 1672 та 1694 рр.
На початку XVIII ст. замок було перетворено в резиденцію Гуменецьких. Кам‘яні мури та вежі відремонтували, а до східної стіни прибудували житловий будинок на шість кімнат.

Пізніше Гуменецьких змінили нові власники - Козібродські, за яких кудринецька фортеця перетворилася на своєрідний музей. Стіни палацу прикрасили родинні (і не тільки) портрети та старовинні меблі. Фрагменти кудринецької колекції експонуються зараз в залах Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Козібродські були не єдині, хто намагався зробити з замку культурний об'єкт. В 1937 році у польському часописі Bron i Barwa № 4, присвяченому зброї, з'явилася стаття В. Дзевановського "Музей в Кудринцях". Там йшлося про те, що завдяки невгамовній енергії та ініціативі майора Мечислава Стецевича в прикордонних Кудринцях з'явився локальний музей. Майор також негайно взявся за реставрацію однієї з замкових башт, аби перенести музей до твердині - а до того часу експонати зберігалися в будинку "стражниці" (прикордонної застави). Думаю, ось звідки той міфічний дах на вежі, який вже в радянські часи спалила блискавка.