Координати: 48°55′47″ пн. ш.26°07′19″ сх. д.

Карта

Нічого екстраординарного у продажу церкви в інше село ще сто років тому не було: ну продали біднішій громаді і продали, не пропадати ж добру. Часом і дарували, якщо не жадні були. Колоди і дошки пронумеруємо, розберемо, потім акуратно складемо на місце - і все. Секонд-хендний храм часто був єдиним способом обзавестися власною святинею для маленького села, а якщо раптом воно, це село, купувало церкву, яку раніше продавець теж придбав десь в світах, ланцюжок переміщень подовжувався - і географія подорожі споруди ставала все плутанішою. 

В Дубівці десь саме так: у 1905 р. (хоча на храмі напис "1909") церкву св. Симеона-стовпника купили у Циганах. Там якраз взялися будувати муровану церкву-ротонду. 

Газета "Вільне життя" 30 вересня 2009 р. опублікувала статтю до сторіччя перенесення храму св. Симеона - "Тричі народжена". Тож дата на фасаді - 1909 - не просто так. З матеріалу виходить, що церква ця - в карпатському стилі (? Це не зовсім так) і зведена невідомо коли і де. Цигани її (не оті, яскраві і з гітарами, а село-сусід Дубівки) купили в напів-міфічних Карпатах. Якщо купили, значить, на нову коштів не було, якщо в Карпатах, значить, було за що з гір везти аж сюди, на Борщівщину? Десь з гіпотетичної Гуцульщини - до Циганів, де церква носила ім'я св. Миколая і де в ній служив отець Омелян Глібовицький, дядько Івана Франка, а з Циганів - до Дубівки. Чи за кошти, чи за так дубівчанам віддали - вже невідомо. 

До сторіччя перенесення у 2009 р. храм пофарбував і реконструював хрест на куполі місцевий житель Віталій Котик та кілька його односельців. 

В Дубівку їхати було трохи лячно: вікіпедія жахала статистикою. 93 жителі у 2003 році, ага, то це на зараз треба цифру хоча б поділити на два, виходить ой. Виходить, в Дубівці аж до 50 мешканців, напевно, старенькі бабці, і жодної інфраструктури. Все виявилося набагато краще: і дорога з Бурдяківців хай і не шосе, але може бути, і хати покинуті перемішані  з хатами живими і доглянутими, і чоловіки пораються на городах, і трактор жваво біжить кудись полем. Жива Дубівка - принаймні у березневу суботу. Дубівська липа, таки вражаюча (діаметр - 140 см, вік понад 200 років), стоїть за огорожею недалеко від церкви. 

Польська карта 1930 р. обіцяла в Дубівці ще й якийсь фільварок, але нічого іншого старого помітити в селі не вдалося.