English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сапогів
Миколаївська церква (1777). 21 липня 2013 р.
Миколаївська церква (1777) у Сапогові. Sapohów

Карта

Координати: 48°43′48″ пн. ш. 26°05′09″ сх. д.

 

Сапогів від туристів ховається. Десь зовсім поруч лежить траса з Борщова на супер-популярне Кривче, не надто жвава, але ж все-таки щось там часом та їздить. Гуркіт автівок долинає майже до самого Сапогова, розчиняючись в кукурудзі і придорожніх диких черешнях, чорних-чорних і гірко-солодких. Залізниця – приблизно на такій самій відстані від села, тільки з протилежного боку. Так що ані траси тобі, ані колії. Благодать.

 

Михайлівська церква.

Сапогів лежить собі в яру над Циганкою – радше потічком, аніж річкою, такий весь «річ-в-собі» ще з 1564 р. Йдеш – і побоюєшся побачити напівмертве село, вбоге і страшне.

Але Сапогів – не такий. І першим свідком в справі Сапогова буде церква.

Дуже гарна – чесно. Принаймні, в 2008 році була гарною, а візит у липні 2013 р. цю красу трішки розвіяв.

Гармонійна, вишуканої форми, з оригінальною, небанальною дзвіницею. Дуже якась доглянута – високий дерев’яний тин навколо, кирниця з боку дороги, Кальварія з боку села, акуратні бетоновані сходи – ну справжня тобі зірка зеленого туризму, а не церква з 1777 року. Приємний храм, супер. Миколаївський – це якось так... прогнозовано.

Тільки от чотиритомний щось не те про святиню пише. Ось, четвертий том, сторінка 51:

«Кам’яний об’єм з південного боку апсиди добудований в 1883 р.».

Нема там нічого кам’яного, хоч як церкву обходь та шукай. Вся дерев’яна, хоча й на мурованому фундаменті. Ну от ще оббили тесом низ святині, начіпляли на нього якихось зірочок - на чорта, хтось знає? А з того ж резону, з якого поставили з боку траси пафосну дорогу куту браму, яка абсолютно не вписується у стилістику пам'ятки. З того ж, з якого виклали всі доріжки до церкви сучасною тротуарною плиткою двох кольорів - прилизали під "євроремонт", апогей несмаку по-селянськи. Страшно сумно - такого рівня збереженості дерев'яних церквів на Тернопільщини можна перелічити по пальцях однієї руки. Тепер за всю дерев'яну сакральщину віддуватися самотнім Скорикам. Сапогів автентичність стрімко втрачає - з тією ж швидкістю, з якою народ втрачає глузд. Блискавично. 

Та повернімося до чотиритомника, в іншому він все вірно описав: тризрубна, триверха, всі частини церкви однакової висоти.

Напевно, храм на цьому місці (а гарне місце – високий пагорб над потічком) стояв і раніше. Адже ікони тут були старші за 1777 р. Найвідоміша з них, «Взбранній воєводі» з 1748 р., зберігається зараз в Тернопільському краєзнавчому музеї. Майстра, що її створив, інспірувала гравюра з київського «Акафісту», а ще оборона Почаївської лаври 1675 р., коли татарське військо несподівано відступило після триденної облоги.

Як графи солому палили.

Так виглядав двір в Сапогові близько 1914 р. Фото з книги Р.Афтаназі
Так виглядав двір в Сапогові. Фото з книги Р.Афтаназі

Тільки от церква – це зрозуміло, про неї в літературі пишуть, її знають. Значно гірша справа з колишнім панським маєтком в Сапогові.

На початку ХІХ ст. місцевість ця належала Голеєвським (Golejewskim). До 1856 р. Сапогів належав Тадеушу Голеєвському (1799-1856), офіцеру кінно-стрілецького полку з корпусу генерала Дверницького. Гусару, коротше кажучи. Так як Тадеуш так і не одружився, після його смерті село перейшло до брата, Яна Беатрика (1798-1862), господаря Кривчого та Глібова, члена Галицьких штатів (були й такі). Від його дочки Ольги Сапогів перейшов до зятя, посла Галицького сейму  Фелікса (Щенсного) Емерика Козєбродського, а далі – і сину Ольги, Тадеушу Козєбродському, австрійському дипломату та послу в Єгипті. Нарешті, останнім власником Сапогова був племінник каїрського дипломата, молодий Владислав Козєбродський (1906-1974), який володів маєтком лише кілька років в кінці 1930-х.

Пізньокласицистичний двір в Сапогові звів Тадеуш Голеєвський в 1820-х роках. Була це двоповерхова цегляна споруда з одноповерховими бічними крилами. Центральний вхід прикрашав портик з колонами іонічного ордеру, над яким було влаштовано балкон з кутою залізною балюстрадою, прикрашеній по центру картушем з гербем Голеєвських Kosciesza. Портик закінчувався трикутним фронтоном з ще одним гербом – цього разу вже з Jastrzembec Козєбродських, увінчаним графською короною. Ані засклені двері, ані всі вінка садиби не були нічим прикрашені. Фасад оживляли рослинні рельєфи на плитах пісковика, які прикрашали простір поміж вікнами.

З протилежного боку будинку починалися дві оточені балюстрадами тераси, що вели до саду.

В 1900 р. інтер’єри палацику зазнали несуттєвої перебудови. Усього будинок налічував 12 помешкань, переважно це були великі житлові кімнати та кілька маленьких – господарських. Була й велика бальна зала, аякже. Біля неї знаходилася комірщина з п’єцем. Тепло з неї спеціальними каналами розходилося по всіх приміщеннях. Палили в панській господі соломою: немає в цьому куточку Борщівщини великих лісів, а отже й дров не вистачало – навіть графам.

Їдальня була викладена дубовими панелями та прикрашена великими дзеркалами в нішах між вікнами. Дзеркала були з секретом: за ними знаходилися... сховки алкоголю, такі собі міні-бари. Стіни приміщення вкривали родинні портрети Голеєвських в так званому «сарматському» стилі. Меблі були дерев’яні в гданському стилі. В їдальні зберігалися старе срібло та порцеляна. Біля вітальні знаходився кабінет господаря маєтку, а за ним – покої для гостей.

Бальну залу прикрашали древні печі на вигнутих ніжках та панелі з світлого та темного дубу з орнаментом у формі зірок. Зі стелі звисав великий ампірний світильник, на стінах були величезні люстра в золочених рамах. Посередині кімнати стояла канапа, а поруч кілька банкеток в тому ж ампірному стилі.

Продовження подорожі віртуальним (вже) палацом.

Салон з каміном, який прилягав до бальної зали з правого боку, був вмебльований привезеними Тадеушем Козєбродським зі Штутгарту бідермаєровськими меблями. Головною прикрасою кімнати було 36 східних килимів, що висіли на всіх стінах та були розстелені на підлозі. На фоні килимів були розвішені портрети Козєбродських пензля друга родини Казімєжа Похвальського.

Невеликий салонік з лівого боку було вмеблоьвано в східному стилі, тут аткож зберігалася сімейна колекція мініатюр.

Палацик оточував ангілйський парк на 30 га. До садиби через парадну браму, прикрашену квітами, вела двокілометрова алея, засаджена липами. Росли також екзоти, хоча переважали в парку каштани та липи. Парк перед самим палациком перетворювався на затишну галявину.

 

Ну і де то все, спитаєте ви. Правильно спитаєте.

А ось де.

Угу, я ТЕЖ не бачу жодної подібності оцього сучасного (ну, МАЙЖЕ сучасного) млина і старого палацику. Та місцеві мешканці розповіли, що палацик перебудували на млин (радше млин виріс на місці палацику), парк вирубали, а так, де на мальовничій піраміді каміння стояла колись фігура мадонни, за совєтів влаштували гноївник.

Так що всі ті бальні зали та колекції мініатюр – то для панів, для НЕ-українців. А українцям аби млин та гній. Бо до землі простих людей тягне, ага.



Придорожний хрест
Придорожний хрест неподалік Сапогова.
Церква в Сапогові була дерев'яною...
Церква в Сапогові була дерев'яною...
І такою ж і лишилася. Та є "але".
Wooden church in the village of Sapohiv, Ukraine
В 2008 р. церква  в Сапогові таки була майже автентичною
В 2013 р. сапогівську церкву оббили зірочками. На фіга?
В 2013 р. сапогівську церкву оббили зірочками. На фіга?
На фіга це?
Церкву в Сапогові прикрасили - і цим скапарили
Церкву в Сапогові прикрасили - і цим скапарили
Дзвіниця
Дзвіниця сапогівської церкви
Дзвіниця сапогівської церкви
Старий хрест
Старий хрест в Сапогові біля церкви
Млин на палац не схожий
Млин на палац не схожий
Монумент
Сапогів, монумент полеглим у війні

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник