Помідорна столиця Борщівщини - Горошова (1,8 т.ж., відома з 1785 року). Начебто на Буковині поселення називають Грошевим - погодьтесь, гроші приємніші за горох. :о)
М'який дністровський мікроклімат сприяє вирощуванню соковитих овочів, тому село знають всі овочеві відділи і бази Західної України. Але ж ми не овочева база, ми туристи. І нам теж тут може бути цікаво!
Архітектурних принад тут немає, але ледь не вся Тернопільщина приїздить сюди щороку увечері 13 січня – на Маланку. Тому, як гучно святкують це зимове свято в Горошовій, скоро зможуть позаздрити навіть найвідоміші маланкарі України з буковинських Вашківців. Варто лише попередити: дорогою до Горошової мандрівників цього вечора чекатимуть цілком стаціонарні дорожні кордони зі шлагбаумами: не заплатиш кількох гривень - не поїдеш. Такі вже правила.
В обох сусідніх селах - Горошовій і Усті - дійства відбуваються як на сценах (там всім гостям Маланки пояснять, що це за звичай, а ще виступлять місцеві колядники та гості з Тернополя чи Борщева. Заносить сюди з концертами часом і народних артистів України – справжніх, не ряжених).
Про римську великомученицю, святу Меланію, тут, здається, й не чули: місцева версія походження свята інша. Начебто тут, над Дністром, жила століття тому красуня Маланка. Її коханого забрали до війська - а служили в ті часи 25 років. І багачі, і купці, і просто місцеві красені присилали до Маланки сватів, та вона чекала на свого коханого 25 років. Та не дочекалася - прийшла звістка, що загинув її солдат.
На конкурсі ж костюмів після концерту можна побачити як піратів чи лелек, так і маски всіх більш-менш значимих політиків країни. Висміюються й усі гострі, наболілі теми – скажімо, Маланкою-2010 ходили песики і свинки з велетенськими таблетками «Таміфлю» в лапах. І Устям, і Горошовою їздять машини-платформи – це можуть бути велетенські тварини або піратська шхуна. Сама ж Маланка (традиційно це симпатичний хлопець, переодягнений у жіночі народні шати – і обов’язково в унікальні борщівську «чорну» вишиванку) разом з своїм почтом в ніч з 13 на 14 січня ходить селом, заглядаючи до кожної хати, де живуть незаміжні дівчата – і танцює з кожною з них.
Правильно вдягнути маланку вміють лише кілька стареньких бабусь в Горошовій. Найскладніше - правильно замотати старовинний головний убір "пруг" (довжиною в 2 метри!).
На Водохреща хлопців, які виконували роль Маланки, тричі занурюють головою в холодну дністрову воду.
Яскраво тут відмічають також гаївки в пасхальний тиждень.
Але якщо вас занесе в Горошову удень, то варто знати: тут є церква св. Параскеви (1785, реконструкція 1998).
