В 1565 р. село, що належало в той час Леонарду Ольшовському, було транзитним пунктом на соляному шляху з Покуття на Поділля.
Пізніше поселення стало королівщиною, а в ІІ половині XVIII ст. місцевість належала родині Жевуських (Rzewuscy), які за століття продали маєток князям Сапєгам (Сапігам). Северин Жевуський запросив сюди торгівців, тоді ж у містечку було зведено кілька заїжджих домів.
Місто пережило велику пожежу у 1912 р., а невдовзі, спустошене Першою світовою війною, втратило свій міський статус.
В першій третині ХХ століття майже половину жителів Озерян становили іудеї. В роки Другої світової тут існувало гетто, з якого понад 700 чоловік було відправлено в концтабір у Белзці. Ще 500 чоловік вивезли до борщівського гетто, де їх і було вбито.
Вже здалеку помітно шпиль неоготичного костелу св. Анни, збудованого за кошти князів Сапіг в середині ХІХ ст.і освяченого 1875 року. Автором проекту був львівський архітектор Адольф Кун (Adolf Kuhn). В радянський час у святині був склад. В 1991 р. нечисленним місцевим римо-католикам повернули костел. Багато що з ужиткових речей та костельного майна теж повернулося на місце: ці предмети в радянський час переховували жителі села.
Крім цього храму є в селі ще гарна мурована церква Христа-Царя (1937) з каркасною дерев'яною дзвіницею, старий кіркут з кількома десятками мацев.
Але найбільше питань викликає таємнича споруда в центрі села, на перехресті сільських вулиць. Ймовірно, це залишки замку (замочка). Залишилася від тої маловивченої (і чи існувавшої взагалі?) твердині башта прямокутної форми, двоярусна, розміром 10,3 на 7,3 м. Товщина муру – 1 метр. Збереглися тільки перший ярус і підземні сховища. На другий поверх є вузький прохід з кам‘яними сходами. Зараз, наскільки видно з-за парканів, прохід замурований. В одній з кімнат першого ярусу збереглося білокам‘яне оздоблення дверного порталу. В довшій стіні - сліди п'яти стрільниць. Під залишками вежі начебто збереглися підземелля.
Останні роки підійти до споруди впритул заважає паркан кольору "фіолетове вирвиоко": незрозуміла башта стоїть на приватній території.
Про замок чи якісь інші укріплення в Озерянах відомостей в літературі немає зовсім - хіба от згадки про скарб польських та литовських монет (1519-1675) у глиняному горщику, який знайшли робітники, що ще на початку ХХ ст. прокладали дорогу від центру містечка до костелу. Більшість монет зі скарбу викупив пан Плятнер зі Шманьківчиків.
В Озерянах також збереглися придорожня фігура Івана-Хрестителя, одна зі старих віл та іудейське окописько-кіркут. Хоча - я його вже згадувала раніше.