|
|
Парафіяльний костел. (1802). Блека. 1999 рік.![Копичинці. Парафіяльний костел. (1802). Блека. 1999 рік. Копыченцы. Kopyczyńce. Kopychyntsi Копичинці. Парафіяльний костел. (1802). Блека. 1999 рік. Копыченцы. Kopyczyńce. Kopychyntsi](fileadmin/_processed_/csm_v1_kopychintsi01_23a8e5732a.png) |
Парафіяльний костел. (1802). Блеки немає. Можливо, 1909 рік.![Парафіяльний костел. (1802). Блеки немає. Можливо, 1909 рік. Копичинці. Копыченцы. Kopyczyńce. Kopychyntsi Парафіяльний костел. (1802). Блеки немає. Можливо, 1909 рік. Копичинці. Копыченцы. Kopyczyńce. Kopychyntsi](fileadmin/_processed_/csm_v2_01_00_b3c3998638.png) |
Травень-2017. Політ квадрокоптером над ДЕРЕВ'ЯНОЮ Воздвиженською церквою в Копичинцях. Приклад, вартий наслідування. Всі би дерев'яні храми повернути до такого вигляду.![Травень-2017. Політ квадрокоптером над ДЕРЕВ'ЯНОЮ Воздвиженською церквою в Копичинцях.](fileadmin/_processed_/csm_kopychyntsi_eb509c62a7.jpg) |
Монумент Т.Шевченку в центрі Копичинців, біля костелу і школи![Монумент Т.Шевченку в центрі Копичинців](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8474_bdc2aeca59.png) |
Карта
Координати: 49°06′29″ пн. ш. 25°54′46″ сх. д.
Місто в Гусятинському районі, лежить на трасі Тернопіль - Чернівці, в 17 км на північ від Чорткова. Навіть ті 500 метрів, які відділяють Копичинці від траси, зіграли з містом поганий жарт: туристи нечасто відвідують поселення, а єдині асоціації у більшості при слові "Копичинці" - лише тюрма та, можливо, ковбаси. Населення (за даними 1999 року) – 7,4 тис. жителів. Наприкінці 2000-х ця цифра зменшилась до майже 7 тисяч.
(Цікаво, що кількість людей тут не змінилась за останні більш як 100 років - за даними перепису 1897 року в Копичинцях жило 7,2 тис. чоловік).
Місто лежить по обидва боки річки Нічлави та двох її приток - Стрілки й Крутилова (інша назва, чи то пак нік річечки - Нічлавка). Подібно Риму, Копичинці розкинулись на семи горбах, щоправда, трохи менших, аніж у Вічному місті.
Археологічні розвідки свідчать: місто у давнину складалося з кількох окремих поселень: Капиці (Кабівці), Гора-Мораки, Кардашівка, Голодіївка, Кутець. При додаванні всіх цих частин у cуммі виходив Копачин, або Копичин. Він же - Копечинці.
Є кілька версій походження назви міста. За однією з них, оріджін виводиться від слова "Капища" (не забуваймо: поганські Медобори звідси недалеко).
Інша версія стверджує, що назва поселення - симбіоз слів "копа" і "чинити". З часом Копачин перетворився на Копичинці. І тільки спробуйте переконати в противному краєзнавця Б.Савку!
Та є й третя версія: начебто на Горі-Мораки колись був монастир, де жило 60 (тобто копа) монахів. От і об'єднались у нерозривному союзі слова "копа" і "ченці". Хочете ще версію? Тримайте: ледь не перші зафіксовані у документах власники Копачина були шляхтою з гербом "Копач".
Як би не було, дізнатись абсолютну, кришталево чисту правду, напевно, вже не вдасться. А гіпотези нехай живуть: вони хоч трохи розвіюють тугу маленького подільського містечка за своєю булою славою та двома замками. Є, щоправда, і ще одна версія про назву, та про неї трошки нижче.
Як і всі західно-українські землі, поселення часто змінювало своїх господарів: були Копичинці у складі Польщі, з 1772 року - Австрії та Австро-Угорщини.
1919 рік повернув містечко знову до польських рук, та ненадовго. Кривавий вересень 1939 року, фашистська окупація, визволення - і довголітнє панування совєтів.
Те, що місто - давнє, зрозуміло навіть без знання того, що на його території виявлено поселення трипільської культури та слов'янське городище. Вперше згадується в письмових джерелах у першій половині XIV століття. Назву свою поселення отримало у 1615 році, коли його купила як частину більшого маєтку родина Копичинців - от вам і польська версія походження імені міста. Думаю, одна з найвірогідніших.
Для навколишніх господарств містечко було важливим торговельним осередком. У центрі Копичинців, серед буяння зелених дерев, стояв старий замок. Неодноразово він витримував турецьку та татарську облогу. Відомо, що його було зведено 1443 р. - але від цієї фортеці зараз не залишилося, на жаль, нічого, хоча у польському путівнику 1929 року згадується руїна замку у містечку. Відомо також, що у тому ж році (1443) тут з'явився перший мурований храм. Населення міста часто терпіло від спустошливих нападів татар, що перещкоджало зростанню добробуту. Лише в кінці 17 - на початку 18 століття Копичинці перетворилися на справжнє містечко, до того часу поселення було все-таки сільським, не дивлячись навіть на отримання у 1564р. магдебурзького права, а, отже, й статусу міста.
1595 року на околицях Копачина відбувся бій між козаками Северина Наливайка та загоном польського війська під проводом Калиновського. Насипані на місці битви два високих могили - в народі відомі як "могилки Наливайка" - пережили панування австрійців та поляків, аж доки красномовне свідчення козацької перемоги не розпахали радянські трактори. Одна з могил називалась Крілева, за іменем ватажка Кріля з Копачина, який загинув у бою. ![](clear.gif)
Палац Баворовських в Копичинцях. 1912р. - і стан після війни![Палац Баворовських в Копичинцях. 1912р.](fileadmin/_processed_/csm_palac1912_36ebf62c51.png) |
Зараз важко повірити, але тут було аж ДВА замки. Що там вже вірити: сліду від них не лишилося. Копичинці клаптиками складені з кількох сіл, ще у XVIII ст. на території сучасного міста було аж три села з трьома, відповідно, власниками. Гетьманщина, вона ж Кардашівка (у міжріччі Крутилова та Стрілки) - це перше. Копачин - власне, тільки він і мав статус містечка і мав торгову площу. І, нарешті, третє - село Копичинці, котре в документі за 1564 рік і фігурує як "укріплене місце", oppidum. В двох з цих трьох поселень (в Копачині та в Гетьманщині) були фортифікації - чому й ні. Воєдино всі три населені пункти злилися, ймовірно, наприкінці XVIII ст.
"Червоний замок" (Замчище) знаходився у межиріччі потічків Стрілки та Крутилова. Звели його на природному підвищенні (за одними даними, у 1600 році - приблизно в той час на Поділлі відбувався справжній бум фортецебудування. За іншими даними, в той рік звели замок № 2). Замок площею майже два гектари оточував високий земляний вал. З північного, східного та південного боків твердиню захищали води річок та ставка, а із заходу тягнулися штучні рови. Ймовірно, зводили замок з червоного теребовлянського пісковику, адже свою назву споруда отримала саме завдяки кольору стін. Ще в 1930-х рр. біля замчища були рештки старої цегельні. Напевно, саме тут і випалювали цеглу для фортеці. Поділля татарва та турки не жаліли, набіги були чи не щорічно, замок, звичайно ж, страждав від такого.
Коли через Копичинці проїжджав у 1672 році Ульріх фон Вердум, то він записав: "Копичинці - це відкрите містечко (без оборони), розташоване на трьох горбах, оточене і розділене озером-ставом... замок лежить на боці, зовсім опустілий". Ймовірно, фон Вердум бачив розвалини власне "Червоного замку". Укріплення стояли акурат на пагорбі, під яким зливалися дві річечки, майже зусібіч були оточені водами - і лише з північного заходу були посилені двома великими валами. Відомо, що рештки цієї твердині зберігалися в містечку до кінця XVIII ст.
Замок номер два, що належав шляхтичу Бествінському, з'явився у XVII столітті на місці теперішнього парку над ставом. Ще до 1949 року зберігалась кругла оборонна башта замку та руїни розкішного палацу панів Баворовських, які володіли Копичинцями з 1688 року, після того, як Барбара з Копичинських вийшла заміж у третій раз за Миколая Баворовського (помер в 1663 р.). В середині ХІХ століття граф Юзеф Баворовський (1822-1885) утворив в Копичинцях і сусідніх селах Нижбірк і Чагарівка ординацію, яка існувала аж до Другої світової війни.
Баворовські ще в XVIII столітті пристосували оборонну споруду під свої потреби, однак залишили башту та мури. Російські війська під час Першої світової війни у 1917 році спалили палац, а за компанію ще й усі три графські гуральні та млин біля шлюзів. Після цього споруда довго лежала в руїнах. Родина Баворовських повернулася в містечко у 1925 році, але чи то вже не було коштів на відбудову палацу, чи то при такому обсязі руйнувань це було економічно недоцільно, та руїнами в міжвоєнний час ніхто не займався. А вже остаточно, до фундаментів комплекс розібрали після Другої світової, в 1949 році. Матеріал з башти тодішній голова місцевого колгоспу Яцентюк забрав на побудову фундаменту власної хати - так пише у книзі "Копичинці. Мандрівка через століття" Б.Савка. Зрештою, від комплексу на пам'ять нащадкам лишились лише старі світлини та поштівки. Зараз на місці колишнього замку Баворовських - міський парк.
На узвишші при виїзді з містечка граф Рудольф Баворовський у 1910 р. спорудив чималу родинну каплицю-усипальню, прикрашену порталом з колонами. До каплиці від дороги вела бетонна окрема дорога. Усипальня мала металеву огорожу та була обсаджена смереками (?).Каплиця була зруйнована у 1940 р.
У XVIII столітті в Копичинцях поселяється невелика єврейська громада. Якуб Франк, засновник секти Франкістів, поселився у Копичинцях у 1755 р., можливо, з якоюсь частиною послідовників цієї течії хасидизму. Єврейська громада продовжувала зростати аж до початку ХХ століття. На згадку про євреїв у місті залишилася синагога (див. фото поруч). Розвиткові економіки містечка, зокрема торгівлі, сприяло спорудження в 1850р. кам'яної дороги Тернопіль - Заліщики, а у 1890 році залізничної лінії Тернопіль - Копичинці. Віднині цей населений пункт - центр торгівлі деревиною, сільськогосподарською продукцією, а ще славне своїми млинами.
В кінці ХІХ - на початку ХХ століття регіон продукує чудову пшеницю, цукровий буряк, льон та соняшники - сировину для дрібних місцевих підприємств. Адже тут знаходились завод з виробництва олії, дві пивоварні, млин та цегельня. До речі, з цим прокладанням доріг не все було просто: так, 10 травня 1884 року у місті відбувся виступ селян проти шляхти та бургомістра, які хотіли провести дорогу через земельні наділи мітингувальників. Заворушення було таким серйозним, що зафіксована навіть стрільба жандармерії у повстанців. У місті оголосили стан облоги. З Чорткова староста навіть викликав підмогу - загін піхоти, а з Теребовлі прибула кавалерія. Іван Франко у "Новому дзеркалі" писав про ті події (15 травня 1884 року):
В Копичинцях, браття, стріляють людей За те, що в арешт ся наперли, Немовби то всі ми без кутих дверей, Без замків рабами не мерли. ![](clear.gif)
Нескаламучений ампір головного вівтаря в костелі![Нескаламучений ампір головного вівтаря в костелі Копичинців](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8462_16b3fe43ee.png) |
"Без замків", кажете? Так, вже без зАмків. Та від давнини залишилось кілька свідків.
Найдавніша пам'ятка містечка - дерев'яна Воздвиженська церква з дзвіницею з 1630 року, розташована на так званому Кутці (так місцеві нам і пояснювали). Розказую, як її знайти: вибираєтесь з центральної площі міста з універмагом в центрі, прямуєте на південь, повз кінотеатр ім. Шевченка. Перший поворот вліво, ще метрів з 400 - і перед вами цей храм. В 2017 році біля повороту до храму вже стояв гарний дерев'яний вказівник. Довгий час святиня потерпала в капарній блясі, але влітку 2013 р. їй почали повертати автентичний вигляд: спочатку купол храму перекрили ґонтом, далі дійшла черга і до стін. Надзвичайно хороша новина, побільше б таких. Я бачила Воздвиженську церкву в 2017 році - і на власні очі впевнилася, що такі випадки бувають, що можливий не регрес, а прогрес. Дуже хочеться, щоб якомога більше священиків орієнтувалися на Копичинці.
А ще є костел Успіння Діви Марії 1802-1805 років побудови з пробоством (плебанією під червоною черепицею), з ампірним внутрішнім декором. Він розташований в центрі міста (вул. Шевченка, 17). Римо-католицьку парафію в Копичинцях заснував у 1443 р. Якуб Копичинський - разом зі своєю матір'ю Оффкою. Тоді ж в містечку з'явився перший прото-костел. Ну а замок Копичинські вже собі мали.
В радянський час в святині... робили олію. Пізніше тут була пральня і склад хімдобрив. В 1990 р. костел повернули римо-католикам міста, з того часу понад десятиліття в храмі тривали ремонтні роботи. Станом на 2010 р. вони були майже завершені. Лише в інтер'єрах храму шрамами на стінах виглядали місця, де колись висіли епітафії та пам'ятні таблиці - можливо, вони ще повернуться на свої місця. Ну і позбавлений труб беззубий орган мріє про друге життя.
В храмі до Другої світової війни зберігався образ богоматері, який високо цінували і шанували на Поділлі. У війну його було вивезено до Польщі. Зараз шанована ікона розміщена у каплиці єзуїтського кляштору у Вроцлаві. Натомість старовинний портрет Якуба і Оффки Копичинських, засновників парафії, виконаний у так званому "сарматському стилі", зараз є частиною чиєїсь приватної колекції.
Успенський костел - тринавна прямокутна будівля, з прямокутним же пресбітеріумом і двома закристіями. Над центральною частиною даху - витончена сигнатурка. На фасаді храму - трикутний фронтон. Над вхідним порталом - картуш з родинним гербом Баворовських: "Прус ІІ" (Prus II). Головний вівтар прикрашають дві гіпсові постаті апостолів Петра і Павла, далекі від шедеврів світової скульптури. Якщо вірити старим світлинам (а чому б їм і не вірити?), палац Баворовських, який стояв над Нічлавою неподалік костелу, мав дуже схожий ампірний декор фасаду (або цей декор був у флігелів чи господарських приміщень садиби, зараз вже не розібрати). А це автоматично відсуває дату побудови резиденції з кінця XVIII ст. на САМИЙ кінець XVIII ст. - або перші роки ХІХ ст. ![](clear.gif)
Беззубий орган![Беззубий орган](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8460_7d31966b47.png) |
Серед інших храмів Копичинців - мурована церква Різдва з дзвіницею (1898), греко-католицький храм св. Миколая на Горі (1900, архітектор В.Нагірний); Народний дім (1910, архітектор Баб'як, майстер К.Геваніцький) - зараз тут міська бібліотека; будинок для школи (1910) - тут, як і сто років тому, навчаються діти. Є ще й цікавинки на кшталт пам'ятника на честь заснування Братства тверезості (1901) поблизу дерев'яної церкви на Куті чи меморіальної дошки уродженцю Копичинців, оперному співаку Климові Чічці-Андрієнку, ім'я якого носить музична школа.
В центрі збереглася велика і вже неодноразово реконструйована мурована синагога - зараз там якісь магазини.
Хоча особисто мені найбільше сподобався житловий фонд міста, скажімо так. Велика частина кам'яниць на головних вулицях поселення зведена ще за солодких часів віденської сецесії, з усіма її надмірностями у вигляді башточок, цікавої форми дахів та затишних ґаночків.
Після першої світової війни Копичинці стали центром повіту - з банальної причини: містечко менше за навколишні населені пункти постраждало від війни - і особливо за розбомблений, понищений війною Гусятин. З промисловості тут була іграшкова фабрика, консервний завод та сільгосптехнікум. З 1939 по 1965 роки Копичинці встигли навіть побути райцентром.
Не дивуйтеся назві ресторану у центрі міста - "Театральний". У місті давно функціонує аматорський народний театр імені Богдана Лепкого, який довгий час очолював режисер Орест Савка. У місцевому Центрі культури і дозвілля навіть створено Музей театрального мистецтва. Серед його експонатів є розповідь про уродженку міста, актрису, яка знімалась у кооперативних фільмах на Галичині у 1936-39 рр., Марійку Сафіян. Серед інших відомих уродженців Копичинців - поетеса і засновниця чудового "Видавництва Старого Лева" Мар'яна Савка (народилася у 1973 р.), піаніст, диригент, композитор та музикознавець Владислав Вшелячинський (1847-1896), головний редактор часопису "Вільна Україна" (США) Володимир Лисий (1893-1967), оперна співачка Євгенія Ласовська (1904-1967). Та найвідомішим в Україні автохтоном міста є, напевно, Василь Іванчук, шахіст-гросмейстер. Він народився тут 18 березня 1969 року у будинку на вул. 22 Січня, 20.
![](clear.gif)
Воздвиженська церква в Копичинцях під час пасхальних святкувань 2017 р. ![Воздвиженська церква в Копичинцях під час пасхальних святкувань 2017 р.](fileadmin/_processed_/csm_paskha_27246ef61f.jpg) |
Успенський костел в 2017 р. Копичинці![Успенський костел в 2017 р. Копичинці](fileadmin/_processed_/csm_kosciol-kopyczency_ec243fb364.jpg) |
|
|
![](clear.gif)
|
![](clear.gif)
![](fileadmin/images/layout/tl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/tr.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
З книги Я. Саса-Зубжицького![Будинки в середмісті Копичинців. Ілюстрація з книги Яна Саса-Зубжицького](fileadmin/_processed_/csm_jansas-zubrzycki_67432439cd.jpg) |
Два стани палацу![Палац Баворовських після Першої світової війни. https://audiovis.nac.gov.pl/i/PIC/PIC_1-U-2260.jpg](fileadmin/_processed_/csm_PIC_1-U-2260-_3__8eeef07f6b.png) |
Церква колись і в 2010р.![Копичинці, церква](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8415_4e14e56f00.png) |
Народний дім![Український народний дім в Копичинцях. 1919р.](fileadmin/_processed_/csm_ukrdom1919_d38fe0fbbf.png) |
Замок Баворовських.![Замок Баворовських. Видно оборонну башту - праворуч. Чи ліворуч?](fileadmin/_processed_/csm_2_1916-2_850c91555c.png) |
Воздвиженська церква "на Куті"![](fileadmin/_processed_/csm_IMG_6658_ec88a56957.jpg) |
Хрест товариства тверезості![Хрест товариства тверезості](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8426_3e6b66945b.png) |
Дзвіниця Воздвиженської церкви в 2005 і 2017 рр.![Дзвіниця Воздвиженської церкви в 2017р.](fileadmin/_processed_/csm_easter_6666_09e710431b.png) |
Герб на костелі![Герб на костелі](fileadmin/_processed_/csm_5_3826_4e5bbad657.png) |
Будинки на площі Ринок.![Ринок в Копицинцях. Квітень 2010 р.](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8434_7dfc37e9e5.png) |
Таких кам'яниць тут багато![Kopyczyńce – miasto na zachodniej Ukrainie w obwodzie tarnopolskim nad rzeczką Niczławą, 7036 mieszkańców](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8404_5053af766f.png) |
Плебанія![Плебанія римо-католицького костелу в Копичинцях](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8453_d34cafa8b6.png) |
Центр у 1916 р.![Копичинці, 1916 р.](fileadmin/_processed_/csm_9_ko1916_eb03672b08.png) |
Був суд, зараз - фабрика![Копичинці. Був суд, зараз - фабрика](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8443_02caa9f878.png) |
Війна. Руїна. Ринок. 1916![Війна. Руїна. Ринок. 1916](fileadmin/_processed_/csm_11_07_0_15b5dcf97d.png) |
Староство практично не змінилося![Kopıçıntsi (ukraince Копичинці) - Ukrainanıñ Ternopil vilâyetinde bir şeer](fileadmin/_processed_/csm_starostvo_01_c3fe030bb8.png) |
Колонія рекламує себе![Колонія рекламує себе на паркані](fileadmin/_processed_/csm_IMG_8482_e3c7304f71.png) |
Синагога в 2017 р. ![Синагога в Копичинцях, стан в 2017 р.](fileadmin/_processed_/csm_synagog_78659dcc5c.png) |
Палац рабіна. 1910.![Палац рабіна в Копичинцях, 1910 р.](fileadmin/_processed_/csm_1910_05_a0627da370.png) |
Став![в 2017 р. ставу було зовсім зле](fileadmin/_processed_/csm_stav_f6b9b3a35f.png) |
Нова церква в центрі ![Нова церква в центрі Копичинців](fileadmin/_processed_/csm_hram_f99056ba91.png) |
|
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/l.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/r.gif) |
![](fileadmin/images/layout/bl.gif) |
![](clear.gif) |
![](fileadmin/images/layout/br.gif) |
![](clear.gif) |
|
|