Невеликий фрагмент з моєї нової книги.

Однією з найбільш оригінальних пам’яток архітектури не лише Поділля, а й усієї України є катедральний Петропавлівський костел (XV-ХІХ ст.) в Кам’янці-Подільському. Де ще на теренах нашої держави можна побачити таке диво: поблизу ренесансного храму виростає з каплиці 36-метровий мусульманський мінарет, який увінчує позолочена статуя Мадонни (1756). Мінарет — згадка про 27-річне перебування у місті турків (1672-1699), коли собор було перетворено на мечеть. 5 разів на день сліпий муедзін піднімався по 137 сходинках мінарету, щоб оголосити вірним про час молитви.

Коли Кам’янець знову відійшов до Польщі, на мінареті встановили позолочену статую, виготовлену в Данцигу (сучасне польське місто Гданськ). 

В 1616 р. костел постраждав від пожежі і був відбудований в ренесансному стилі через 5 років. Невдовзі до основного об’єму храму була з півдня прибудована каплиця Радників (Непорочного Зачаття Діви Марії). Таємничі радники, ім’я яких носить каплиця, були членами літературного братства Непорочного Зачаття, створеного в 1620 р. при катедрі під патронатом міського магістрату. Головним завданням братства було навчання неграмотних читанню та письму.

Ще одна розбудова костелу мала місце в середині XVII ст. Тоді було добудовано теперішній презбітеріум, що докорінно змінило весь устрій святині: головний вівтар було перенесено в новозведену наву, а на його місці влаштовано вхід.

В 1717 р., під час чергової реконструкції храму, було встановлено орган та відновлено єпископський палац. Та капітальний ремонт відбувся дещо пізніше: за проектом відомого архітектора Яна де Вітте в 1742-1757 рр. споруджується головний вівтар, встановлюються різьблені крісла каноніків, амвон прикрашається скульптурами євангелістів. Змінюється і головний фасад костелу: на ньому з’являються пілястри, герб єпископа М.Дембровського, скульптури та капітелі.

До речі, про М.Дембровського. Його поховано в криптах костелу, а от серце священника знаходиться в урні в прикрашеній позолоченним різьбленням ніші біля входу до каплиці Пресвятих таїнств. Як і серце ще одного єпископа, який багато зробив на початку ХІХ ст. для розитку кам'янецької дієцезії, А.Мацкевича. На жаль, в радянські роки урна і бююст Мацкевича були втрачені, їх замінили копії.

Спочатку серця були розміром з кулак дорослого чоловіка, зараз, кажуть, зсохлися від часу і є за розмірами не більші, аніж ніготь на великому пальці.

На початку ХІХ ст. з півночі була добудована закристія, над якою було облаштовано архів дієцезії. В 1853-1860 рр. в часи капітального ремонту було оновлено вівтарі, встановлено орган чеської фірми «Карл Хессе», в презбітерії встановлені кольорові вітражі, а каплиця Радників розписана італійським майстром Джованні Сампіні. Ці фрески збереглися до наших часів. В ХІХ ст. виникла і неоготична каплиця з південної частини катедри.

Коли в червні 1862 р. під час пожежі згорів дах храму, кам’янчани всіх конфесій збирали кошти на нову покрівлю. Вже 7 грудня 1862 р. дах було відремонтовано.

В катедрі зберігається найцінніший мистецький скарб Кам’янця – мармуровий надгробок 21-річної Лаури Пшездецької, дочки поміщика з містечка Чорний Острів (нині Хмельницького району). Надгробок виконаний з дорогоцінного карарського мармуру знаним скульптором Віктором Бродським у 1874-76 рр. Це єдина на теренах колишнього СРСР робота відомого майстра, що майже все своє творче життя провів у Ватикані. Дівчина неначе спить на високих подушках, та скорботний ангел поруч погасив смолоскип життя, а книга у підніжжя ліжка назавжди відкрита на 21 сторінці. Поруч встановлено бюсти батька Лаури та його сестри. На майстерно виготовлену скульптурну групу, яку привезли в Кам’янець в 1930-х роках з розграбованого костелу в Чорному Острові, колись поклав око санкт-петербурзький Російський музей, та місто відстояло Лауру.

 Фрагмент моєї статті про кам'янецьких двійників:

 В скромному двоповерховому палаці поруч з храмом знову, як і століття тому, мешкає кам’янецький єпископ. А колись тут розміщалося райвно.

В затишному, сповненому квітів дворику катедри встановлені типовий пам’ятник папі Йоану-Павлу ІІ (2007) та пам’ятний знак на честь Міхала Володийовського, прототипа героя роману Г. Сенкевича «Пан Володийовський», який, як і його літературний двійник, загинув в серпні 1672 р., обороняючи місто від турецької навали.

З східного боку костельного подвір’я піднімається могутня триярусна мурована дзвіниця (XVI ст.), яка мала також оборонне значення. Масивна, практично позбавлена декору споруда нагадує замкову вежу.

Біля південної стіни, на місці старого цвинтаря, повністю здевастованого за турецького правління, встановлена колона з бароковою фігурою сидячого скорботного Ісуса. Кам'янецькі екскурсоводи люблять розказувати, що він такий в Україні один. Про Львів і Сатанів вони, напевно, не чули.

З Катедри виходимо через Тріумфальну арку, зведену 1781 року на честь візиту короля Станіслава Августа Понятовського. Наші улюблені екскурсоводи всі як один радять загадувати тут бажання. У створенні цього дивацького і малокорисного ритуалу винен... Леонід Кучма. Він був у місті у 1994 р., за кілька днів до президентських виборів, містом його водила пані Баженова, зацікавити старовиною політика їй не вдавалося. Тому вона буквально находу, про що потім з задоволенням згадувала, придумала ідіотську легенду про здійснення бажань. Що міг загадати Кучма перед виборами? Так отож!

Перед наступними, в 1999 р., він знову був у місті. В Катедрі його чекали тодійшній мер О. Мазурчак, ще живий єпископ Ян Ольшанський, голова облдержадміністрації Лундишев... Лімузин з президентом під'їхав до арки, Кучма пройшов під нею, р-р-розвернувся на 180 градусів - і поїхав собі. А високі місцеві керівники продовжували чекати в Катедрі... Тепер під арку водять всіх гостей міста. Напередодні парламентських виборів 2006 р. бажання під аркою загадала й Юлія Тимошенко. Її фото там обійшло всі локальні газети.

Хоча долі Станіслава Августа, короля без королівства, жоден політик з глуздом заздрити не може. Тим не менш, легенда прижилася, обросла ритуальними подробицями - якою рукою що тримати, де який камінчик терти... Не піддавайся, турист! Тебе дурять. :о)

Ще про костел на сайті: тут, тут і тут.