Скриня століттями супроводжувала життя українців, але в першій тертині ХХ століття почала зникати з побуту. Спочатку подекуди, потім процес пришвидшився.

Чому? Як? Що змусило селян відмовлятися від такого звичного предмету інтер'єру? Скрині вбивало підвищення рівня життя та поява нового одягу, пошитого вже не з грубого домотканного полотна, а з фабричних делікатніших тканин. Коли у гардеробах українок почали з'являтися перші шовкові блузки та солом'яні капелюшки, скрині стали приреченими. Вони б могли за себе ще постояти, будь на їхньому боці праска. Та це диво цивілізації в українському селі сто років тому було не дуже розповсюджене.

Процес докладно описаний у статті "Чи потрібна в сільській хаті шафа на одяг?" (газета "Нове село" №3 від 18 січня 1931 р.):

"Доки наші селяни вбиралися у невибагливу, дома вироблену і дома шиту одежу, то шафи на одяг не було так дуже потрібно. Тоді вистарчала звичайна скриня. В ній держав селянин одяг, полотна, документи і гроші. І все те разом їли молі.

Раз серед року скриню виносилося на двір, одяг та полотна провітрювано та роблено порядок.

Нині часи змінилися. На селі вживають дорогих і ніжних одягів, яких вже не можна переховувати в скрині, бо зімнялся би та нищилися би. Візьмім для прикладу капелюхи, шовкові спіднички; блюзки, кабатики. Такий одяг як зімнеться, то цілковито тратиіь свою красоту і вартість. Його до скрині не можна складати. Тому дівчата, хлопці складають такий одяг на лавку, на стіл, на ліжко. Там він запорошується, засмаровується і скоро нищиться. Можна сказати, що одяг недобре переховуваний два рази скорше нищиться від добре і переховуваного. Як вже стати кого на порядний «одяг, то повинно стати і на шафу. Шафа дає ще такі вигоди: забирає мало місця та поверх шафи можна ще держати ріжні річи, як фляшки, цукор, сіль чай і т. д. Але має також свої невигоди: її злодій далеко скорше розібє, як скриню".

Шафи та креденси сто років тому настільки посунули скриню з меблевого п'єдесталу, що місця в хаті для неї часто не лишалося. Її виносили на смітник. Газета "Нова громада" в числі №9 за 1929 рік закликала скрині не викидати, а продавати. Ще й за океан:

"Часто в нас за сміття вважають (і викидають на смітник) такі речі, що їх не без вигоди можна б за кордоном продати. Наші скрині — в Америці добрий крам. На американському ринкові є попит на українські скрині розміром від 35 см. до 1 метр. 5 см. Американці невеликі скрині використовують для цукерок та подарунків, а великі — як прикрасу для віталень".