Карта

Я бувала тут... скільки разів? З сотню буде, напевно. Та всі кам'янчани мого віку (плюс-мінус) бували - це колишня центральна дитяча бібліотека (зараз бібліотека-філія № 6 для дітей). Я з дитинства пам'ятала прегарний декор стель, а от каміни та п'єц з цікавими кахлями десь з пам'яті вивітрились. Тому у березні-2019 року я познайомилася з ними заново.

Отже, мова про споруду за адресою вул. Лесі Українки, 38. Цей одноповерховий, схожий на зефірний торт (декор-декор-декор! І ще трохи декору!) особняк кам'янецькі краєзнавці часом помилково приписують родині Дембицьких - тій самій, котрій належав розкішний міні-замок, теперішній будинок дитячої творчості за три квартали звідси. Насправді будівлю звели на кошти міста як резиденцію для прийомів міським головою гостей та делегацій. Банкетний зал споруди використовували різні організації Кам'янця-Подільського.

У 1914 р. тут розміщувався штаб Південно-Західного фронту. Саме тут генерал Олексій Брусилов задумував свій відомий прорив російськими військами австро-німецького фронту. В 1917 р. у будинку генерал Лавр Корнілов мав розмову з майбутнім гетьманом України, тоді генералом російського війська Павлом Скоропадським. Скоропадському запропонували прийняти участь в державному перевороті та поваленні влади Тимчасового уряду. Він відмовився, але підтримав пропозицію Корнілова щодо українізації війська. Саме ці війська, патріотично налаштовані до ЦР УНР, захистили Київ під час першого наступу більшовиків.

У 1916 р. в споруді була їдальня штабу Південно-Західного фронту. Під час свого візиту до Кам'янця 30 березня 1916 р. тут ночував російський цар Микола ІІ — разом з своїм ад'ютантом графом Володимиром Фредеріксом.

_____________________-

 В принципі, заклад не є екскурсійним об'єктом, хоча й дарма. Але у бібліотеці досить часто відбуваються зустрічі з письменниками чи ще якісь заходи, коли зайти і подивитися і на камін. і на печі, і на збережену ліпнину стель можна без проблем. Особливо цікава зелена піч у залі, з якої двері ведуть на дерев'яну веранду. Оцей сюжет із людьми у костюмах XVI століття і спаленням якогось свитка чи пергаменту у вогні - мені здається, це парафраз якоїсь картини. Тільки от якої? Стан кахлів оптимізму не вселяє, багато вже тріснутих. 

Фрагменти моєї статті з циклу "Кам'янецькі дежа вю" для газети "Подолянин":

Давним-давно, ще у XV-XVI століттях, жила у швабському Ауґзбурзі династія сміливих банкірів-новаторів. Її засновник, Якоб Фуггер на прізвисько Багатий, вчився у Італії; позичав гроші герцогам та імператорам; володів срібними рудниками в Тіролі та мідними — в Угорщині; мав фірми, що торгували металом, у десятках великих міст; мав найбільшу в Європі книгозбірню; був покровителем геніального живописця Альбрехта Дюрера; утримував швейцарську гвардію в Ватикані; субсидував військові походи Габзбургів на Швейцарію, Францію та Італію — за що отримав графський титул від володаря Римської Імперії Максиміліана І. Коротше, неймовірно багатий та розумний Фуггер не дарма заслужив на те, що його бюст встановлений у Залі слави німецького народу — поруч з скульптурами Гете чи Фрідріха Великого.
Тільки як пов'язати швабських банкірів з Поділлям?

А таки можна. Ви давно були у ошатному приміщенні дитячої бібліотеки на вул. Лесі Українки? Можливо, востаннє — ще школярем, коли вчителі водили туди раз на тиждень за новими книжками.

У приміщенні дитячої бібліотеки збереглися ліпнина, камін та печі. Найкрасивіша з них — у найбільшій залі. Піч зараз пофарбована у насичено-бірюзовий колір, хоча, ймовірно, століття назад виглядала по-іншому. Її окраса — велика центральна кахля з цікавим зображенням. Ліворуч — піч (піч на печі, що за іронія!). Біля неї стоїть немолодий бородатий чоловік. Ще один бородач у пишному вбранні сидить поруч, розвернувшись від столу до печі. За столом — ще три фігури: дві жінки і чоловік. На всіх вбрання з XVI століття.

Дивовижна кахля давно цікавила мене. Здогадка, що це сюжет якоїсь відомої картини, з'явилася у березні 2019 року. Я зверталася до знайомих мистецтвознавців — але картину вони не розпізнали. Зате це вдалося учасникам фейсбук-спільноти “Історичні кахляні печі в Україні, старовинні колекційні кахлі”. Правда, загадок від того не стало менше.

Отже, панно на печі зображає момент, коли банкір Фуггер (за одними даними, це Якоб, за іншими — його племінник Антон) спалює у своєму каміні вексель на 50 тисяч талерів від іспанського короля Карла V — у присутності самого монарха. Їхня зустріч давно обросла легендами. Кажуть, щоб вразити короля, піч тоді у будинку Фуггера розпалили не дровами, а корицею, страшенно дорогою на ті часи приправою. 

Карл V був багато чим зобов'язаний Фуггеру. Саме на кошти тонкогубого рудого банкіра іспанський король та бургундський герцог, який був племінником імператора Максиміліана І, зайняв трон свого дядечки. Максиміліан помер у січні 1519 р., так і не виплативши Фуггеру свій борг в 350 тисяч гульденів. За вакантне імператорське місце почалася боротьба між претендентами. Римський папа Лев Х теж взяв у Фуггера в борг і просував свою кандидатуру - французького короля Франциска І. А на гроші банкіра підкупив курфюстів, які мали вибирати імператора. Третім претендентом був правитель Саксонії і прибічник Реформації Фрідріх Мудрий. Фуггер же вирішив поставити на іспанця. У 1520 р. Карл V був коронований в Аахені. А ще за десять років імператор провів Рейхстаг у розкішному палаці Фуггерів у Ауґзбурзі, де спробував помирити католиків та протестантів. Карл став першим з монархів, котрий звелів називати його “ваша величність” - раніше до імператора зверталися “ваша височність”.

Момент, коли Фуггер пробачає Карлу V борги, спалюючи вексель, став в ХІХ ст. популярним сюжетом в німецькому живописі. Його зображували австрієць Вільгельм Коллер, німець Вільгельм Кампгаузен, гравюри з таким сюжетом з'являлися у тижневиках. Та найвідомішою картиною є робота, написана у 1866 р. німецьким академістом Карлом Людвигом Фридрихом Беккером (1820-1900). На ній зображений саме засновник династії, Якоб. І кахля у бібліотеці майже повністю передає цю картину — немає хіба собаки біля ніг імператора, а Фуггер на кахлі зображений з бородою. Картина Беккера демонструється у Монетному кабінеті Державного музею в Берліні та берлінській Старій Національній галереї.

У Беккера - точно Якоб. Але у багатьох художників зображений його племінник Антон, котрий пробачив імператору борги за його туніську військову кампанію.