Туриста село зацікавить не лише вказівним знаком на двох мовах - українській та китайський (!), не лише тим, що це (за версією місцевого історика-аматора) - батьківщина Олени Глинської, матері російського царя Івана Грозного, а й кількома архітектурними і однією природньою пам'ятниками.

Почнемо з найпомітнішої. Над крутим берегом Тернавки, поруч з відносно новим і трохи сараєподібним православним храмом стоїть мурований костел Діви Марії (1772-1776 рр.) Храм цей кам'яний, однонефный. Прямокутний у плані неф замкнутий подовженим пресбитерієм з напівкруглою аспидою. Примикають до присбитерію закристії, прибудовані наприкінці XІХ - початку XX ст. Неф перекритий напівциркулярним сводом. Сходи в північно-західному куті нартекса ведуть на емпори. Вікна з вітражними заповненнями. Фасад вирішений у барочному стилі, декорований чотирма пілястрами з антаблементом. Вхід підкреслений порталом.
Пам'ятник сполучає планово-об"ємну структуру пізнього Ренесансу з барочними принципами трактування фасадів.
Поруч знаходиться руїна бувшого панського палацу.

З заснуванням храму пов'язана легенда, яка занадто схожа на бувальщину. Начебто колись в XVIII ст. місцевий пан (певно, з Потоцьких, бо поляк) одружився на українці. Якось вони удвох їхали Китайгородом (легенда чомусь впевнена, що на фаетоні, але для тих часів фаетон був таким же гостем з майбутнього, як і космічний корабель "Союз"). Несподівано чи то коні понесли, чи то колесо в карети відірвалося - як би не було, а екіпаж опинився на краю тернавського каньойну і пасажири вижили дивом. Пан, радий своїм спасінням, поклявся збудувати в цьому місці костел - а дружина вмовила поруч звести ще й церкву. І так сталося. Правда, сучасна православна церквиця біля костелу до легенди відношення не має: стару святиню розвалили, ця неоковирна споруда була зведена не так давно.

Як розповідав один з викладачів Кам'янець-Подыльського уныверситету, Китайгородами називали за Середньовіччя зовсім не місця поселення китайців, а села та міста, оточені високими стінами - міні- китайським муром, високими стінами. Як би там не було, в середині 90-х рр. ХХ ст. тут була делегція з Китаю, вона потрапила навіть на місцеве весілля і подарувала молодятам телевізор. Може, це теж лише легенда?:)

Про те, що Китайгород колись був містечком, свідчить і закинутий іудейськй цвинтар (окописько) над Тернавкою. Далі за каньйоном, в південно-західній околиці села починається те, що прославило Китайгород на весь світ: геологічне Китайгородське відслонення, т.з. стінка. "Стінка" звучить по-домашньому мініатюрно, а насправді відслонення вражає: його площа 60 га, причому нам зараз не все видно: після створення в 1980-х рр. Дністровського водосховища води Тернавки, притоки Дністра, піднялися, тож найнижня частина унікальної Стінки опинилася під водою. Я не геолог, мало що в тому розумію, тому обмежусь найкоротшими відомостями. Китайська стінка вважається еталонним вендським відкладенням протерозойської ери, який до того ж є ЄДИНИМ в межах Східно-Європейської платформи та одним з найповніших в світі розрізів відкладень силуру і девону палеозойської ери. Для профанів вистачить і того, що тут дуже, дуже гарно. :о)

До речі, в Китайгороду є свій сайт.