Саме з цієї споруди на стрімкому березі Смотрича для дуже багатьох відвідувачів Кам'янця починається знайомство з дивами Старого Міста. Ви спускаєтесь по вул. Князів Коріатовичів повз парки і сквери до Новопланівського мосту, поки що архітектура навколо досить звична, пейзажі хвилясто-хвилюючі, але такі перепади висот характерні і для Києва, і для Рахова, тут ще не дуже здивуєшся. Нарешті - зведений в 1874 році міст, погляд ліворуч - і все, ви в капкані, ваші "ахи" тому найкращий доказ. Місто захопило вас в полон, вам вже не виплутатися з павутиння середньовічного шарму Кам'янця, помноженого на чудо каньону Смотрича.

Ви бачили кордон складових частин міста, старої і нової, перетин часової межі в межах одної територіальної одиниці більш шокуюче-прекрасний, більш маніфестний? Ви можете навести ще хоча б один приклад, де б Історія так же впевнено-наказово вказувала всім на своє місце захоплених глядачів?

Може й знаєте, але позбавте мене від цього знання. В Кам'янці на варті острова Старого міста від материка Нового плану стоять вартові-башти. Їх багато: найбільша Баторія, Різницька, Кравецька, На Броді. 90 % туристів бачить лише Гончарну. І, знаєте, це теж вже дещо.

Якраз в цей час А.Дюрер викладає свої ідеї з приводу поліпшення фортифікацій в праці "Настанова щодо укріплення міст, замків, тіснин" (1527р.). Процитую статтю Валентини Шевченко "Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера: втілення в Україні":

"Він наголошував важливе значення фортечного рову як перешкоди, доконечну потребу оборони його поздовжнім вогнем гармат і відтак поклав початок капонірам. У своїх проектах А. Дюрер проводив ідею поступовості оборони верків і, щоб убезпечити оборонців від бомб, зведення казематних приміщень для залоги й запасів харчів. Він запропонував ідею полігонального фронту, а в укріпленні для оборони тіснин - ідею майбутнього форту-застави.

Міські укріплення А. Дюрер радив будувати у вигляді мурованої огорожі з ронделями-бастеями (круглими, напівкруглими, багатокутними баштами), розміщеними по кутах і на прямих ділянках огорожі - там, де довжина її була більшою від обсягу пострілу з рушниці. Цей тип укріплень А.Дюрер звів до системи. Його бастеї - прототип майбутніх п'ятикутних бастіонів.

У горішньому ярусі башт Дюрер розміщував артилерію, бо вважав, що оборона від цього стане надійнішою. Фортифікатор опрацював кілька варіантів парапетів для рикошетування чавунних ядер: парапет із зрізом по прямій, парапет із зрізом по кривій тощо. Побудована за його проектом башта Соллер у Нюрнберзі мала парапет з прямим зрізом і була завершена наметом, що не закривав парапету зі стрільницями горішнього ярусу, де стояли гармати. В усіх своїх баштах А.Дюрер, дбаючи про полегшення побуту вояків, передбачив ніші для відпочинку, камінове опалення приміщень".

Цікава деталь: каньон зробив башту дуже різною: з боку річки на неї дивишся - бачиш п'ять ярусів, а підійдеш до неї з боку Старого міста - видно лише три.

І от саме при спорудженні цієї, і лише цієї башти, однієї з багатьох, що охороняли Старе місто по окружності острова, було застосовано ідеї А. Дюрера. Здається, все стандартно: кам'яна труба з бійницями, башта і башта. Та якщо придивитися до верхнього ярусу споруди, помічаємо, що там є парапет з прямим зрізом заввишки 1,32 м, завширшки з боку річки (ворога) - 1,25 м, з боку міста - 0,4 м. (цифри - з статті Валентини Шевченко).

Що це, для чого? Загадку парпету змогла розшифрувати в 1961 році вже згадана В. Шевченко. Вона пише:

"Як з'ясувалося, автором такого незвичного типу башт із парапетом був Альбрехт Дюрер. У цих баштах парапет призначався для рикошетування чавунних ядер, а посилене перекриття погрібне було для розміщення артилерії. У процесі досліджень виникло припущення, що оборонне кільце Кам'янця будували за єдиною фортифікаційного системою А.Дюрера, адже якщо в двох найкраще збережених дотепер баштах наявні елементи цієї системи, то його ідеї могли бути застосовані і в інших тамтешніх оборонних спорудах XVI століття, нині перебудованих або зруйнованих.