Координати: 48.582074, 26.751637
Якщо в селі Слобідка Кульчиївецька звернути з траси Т2317 за вказівником на Врублівці, можна дістатися ще одного фантастичного місця над Дністром – гори-товтри Козяча Церква. За переказами, у місцевих скельних гротах в давні часи зимували кози. А в часи Другої світової війни скелі дали прихисток сільським дівчатам, котрі переховувались від нацистів і депортації на примусові роботи в Німеччину. У товтри є більш вишукана назва – Замчище. Вибирайте ту, яка більше до вподоби. Дорога туди ремонтувалася востаннє за царя Тимка, єдина втіха – їхати недовго. Минаємо крихітну Станіславівку, трасуємо Врублівці, наприкінці села біля автобусної зупинки звертаємо за вказівником «ЯРУГА» і менш як через 200 метрів повертаємо на ґрунтовку, що відходить ліворуч. До скель і запаморочливого краєвиду – біля 1700 м від повороту. Дорога цілком проїздна у суху пору, а після дощів краще все-таки не ризикувати.
Зі скель відкривається панорама півострова, на котрому лежить чи то село, чи то дачне містечко Макарівка – це вже Кельменецький район Чернівецької області. А за півостровом видно Велику Слобідку Кам’янець-Подільського району.
Свої 15 хвилин слави Козяча Церква отримала в 2007 р.: саме тут українець за походженням і великорос за світоглядом Володимир Бортко фільмував фінал кінострічки «Тарас Бульба». Останні 5 хвилин цієї пропандистської версії повісті Миколи Гоголя – спалення Тараса на кручі – знімали саме на ярузьких монументальних каміннях.
В пошуках красивих місць можна зазирнути і в Яругу, від котрої ми втекли до Козячої Церкви. Яруга - синонім яру. От як у Карлсона «відюга» була відьмою, тільки більш злісною, так і яруга - це яр, але більший, масштабніший. Поруч з селом у 2007 р. створили декорації маєтку Тараса Бульби для фільму В.Бортко під час подільського етапу фільмування.
Під час зйомок фільму в 2007 р. з круч біля Яруги планувалося на вірну смерть відправляти коней - заради ефектного кадру. Їх купили вже як м'ясо - але вчасно піднятий шум завадив зробити нелюдський вчинок.
Поблизу села, під стрімким урвищем над Дністром, зберігся камінь-останець, котрий народ називає Бабою. Колись баба мала голову, а останні роки стоїть безголова. Чи то вітер скинув частину каменюки, чи хтось з підлітків так розважався, невідомо.
