Карта

Справжня дивовижа - крихітне село (263 жителя за останнім переписом) неподалік від Копичинців видалось мені просто зразково-показовим населенним пунктом. Охайні хатки потопали в квітах, над головною вулицею як згадка про недавній День Незалежності майоріли синьо-жовті прапорці, асфальт був чудовим. Але всі ці фактори туриста в Чагарі не заманять. А от дивовижні скульптурні групи, створені колишнім футболістом, а нині (гм-гм) мистцем Олексієм Степановим - ще й як зможуть. Ви ж самі вже хочете це побачити, правда?:о) 

В Чагарях я була - проїжджала в 2005 році. Нічим село не запам'яталось (село не старе, перша згадка від 1802 р.). Дмитрівська церква - новобуд, зведена в 1993 р. Клуб - оббитий вагонкою сарайчик. А вже влітку 2009 р. завдяки Вадиму Войтику дізналась про незвичні скульптурні групи - їх створили саме в цьому році. (На жаль, на час нашого візиту велетенська 5-копієчна монета, яка була біля жаби, вже десь зникла).

Олексія Степанова, який колись працював у Голандії та Бельгії, а нещодавно відкрив у Києві власне "Арт-Ательє", запросив бізнесмен Михайло Мацієвський, уродженець Чагарів - з конкретною метою зробити село гарнішим. Такий от подарунок малій батьківщині. Правда, початково, начебто, Степанов мав оформляти скульптурами місцевий дендропарк -схожий на ліс зелений масив поблизу Чагарів. В результаті маємо два в'їздні знаки (один біля ставу - і там ставо-жителі - жаба, риба, гуси; інший, здається, обігрує "Лісову Пісню" Лесі Українки) та фонтан. Менші за розмірами скульптури на одному з сільських дворів (жовта охайна хатка, неймовірно кітчевий, в трояндах, дорогущий паркан) не рахуємо. Основи під скульптурні групи робили майстри з самих Чагарів, Степанов же виконував лише скульптури.

Можна довго сперечатися про степанівські скульптури, смак митця і певну дикувату алегоричність хоча б того ж-таки фонтану біля сільського клубу (там на очах кількох дітей і собачки з неба падає ангел - і прямісінько на крокодила, котрий приніс дітлахам талмуд з шевченківськими словами про "Учитеся, читайте"... і розлогим підписом Кобзаря. Все як завжди: хтонічний демон, Ангел Світла, Люцифер, якщо хочете, займається звиклою справою - просвітництвом. Що ну дуже вже його антагоністу не до душі - так, що аж з неба впаде і научанню нашкодить), але те, що проїхати Чагарі і залишитися байдужим тепер неможливо - безсумнівно. Степанов мріє влаштувати під Києвом щось на кшталт Діснейденду - от для цього його стилістика таки ідеально пасує (його роботи нагадали мені славнозвісну Поляну Казок під Ялтою).