Фільм про замки Тернопільщини (і Теребовлю теж)

Координати: 49°18′02″ пн. ш. 25°41′58″ сх. д. 

Карта

Райцентр на р. Гнізна, в 32 км на південь від Тернополя. Дзвінкі кришталеві обертони назви міста - додатковий стимул відвідати затишне поселення у центрі Тернопілля. До речі, стара, польська, назва міста “Трембовля” дотепер збереглася в назві залізничної зупинки.
Тут є на що подивитись спраглому вражень оку туриста. Не варто обмежувати себе хрестоматійними замком та кармелітським конвентом: є ще костел, церква, ратуша, елегантні та бундючні кам'яниці епохи зламу століть, цікавий некрополь неподалік краєзнавчого музею. Прикрашені скульптурами з червоного місцевого каменю склепи і cамотні гробівці навіюють своєрідну готичну атмосферу (танатофілам - зробіть вузлик на пам'ять!).
Казково гарне місто, яке звикло дарувати казку - до всього того у Теребовлі ще й розташована відома фабрика ялинкових прикрас (от би туди потрапити! Тільки вона, здається, вже не діє).

Писати про Теребовлю можна довго і багато, літератури про місто та його пам'ятки маса - але чи варто цитувати вже видані книжки, якщо все одно інформації такого роду досить? Обмежимось лише короткими відомостями з історії Теребовлі.

Місто вперше згадане в Іпатієвському літописі під 1097 р., а наприкінці ХІ ст. місто було центром удільного князівства, до якого входили землі південно-східної Галичини, Буковини та Поділля. Місто згадується у 1341 р. у переліку міст, захоплених Казимиром ІІІ, королем польським. Після спорудження 1366 р. замку Теребовля, на той час - частина Польщі, увійшла в склад польських прикордонних укріплень. (Хоча деякі польські історики стверджують, що первісна фортеця у місті була вже в літописному 1097 році).

Магдебурзьке право місто отримало одним з перших в Галичині: в 1389. У 1415-1420 рр. король Ягайло нагороджує свого слугу Бартоша з Теребовлі за вірну службу грамотою, якою дозволяється закласти нове місто з другого боку Гнізни із звільненням поселенців на вісім років від чинів та всіляких робіт. Саме з цього часу місто почали ділити на дві частини: стару - під замком, та нову – за рікою. Частини сполучав між собою міст.

Уродженець недалекого Гусятина, легендарний Северин Наливайко з великим загоном козаків у липні 1594 р. вступив до Теребовлі та оволодів фортецею. До речі, населення уродженцю Гусятина жодного опору не чинило. Ці події детально описані в Теребовлянських Гродських книгах, які зберігаються у Львові. Місто - як Старе, так і Нове - було оточене валами і парканом, мало три брами: Зеленецьку, Галицьку і Львівську. Зберігся опис раптового захоплення і спалення міста і замку татарами 9 травня 1687 р., після чого замок уже ніколи не піднявся. Після 1699 р. форпост взагалі втратив своє оборонне значення.

На високій горі над містом збереглися руїни замку, збудованого на місці давньоруського городища. У підніжжі, між горою та р. Гнізною, була друга частина давньоруського укріпленого міста, названа пізніше Старим містом. Вона була оточена валами.

Останніми роками замок взялися ошляхетнювати працівники заповідника "Замки Тернопілля". Замкова гора почищена, а у будочці на початку серпантину-стежки до твердині, в сезон сидить цебер - і відсіює козлів з фотоапаратами від агнців з сємєчками. Просто парк же не так замковий, як міський, і з своїх брати за нього гроші не будеш - ну як же, де ж це бачено. З туристів же гріх не взяти: мали гроші сюди доїхати - розкошелюйтесь. Хоча у замок їх ніхто не запустить (там йшли в 2011 р. якісь реставраційні роботи, знайшли рештки слов'янського житла Х століття - і під цим соусом туди так і не пускають тепер). Тому туристи від злості забираються в замок з іншого боку. 

Але давайте про історію. 

Мурована фортеця виникла в 1366 р. Пізнішої перебудови твердиня зазнала 1631 року. Замкове подвір'я, нерегулярне в плані, оточене товстезними стінами (іх товщина доходила до 4-5 метрів) з однією велетенською вежею на краю гори та ще двома баштами з напільного боку. В цих баштах зверніть увагу на цікавої форми бійниці. Форма башт – різна: еліпсоподібна, п‘ятигранна і квадратна. Вежі і стіни мають внутрішні галереї та стрільниці, що нагадують своєю формою стрільниці Бучацького замку. Територія фортеці - приблизно 120 на 60 м. В‘їзд до замку - у вигляді аркового отвору - розташований у східній стіні і обрамлений блоками в ренесансних формах. В‘їзд був додатково укріплений ззовні барбаканом. Фортеця була майже неприступна - майже. Під час турецької навали 1688 року замок було зруйновано - і більше твердиня не відбудовувалась.
В деяких часописах повідомлялось, що до 900-ліття Теребовлі в одній з башт в 1997 р. було створено музей - так от, це неправда. В усякому разі, ні в 1997-му, ні в 2000 рр. музею в замку ми не знайшли.
Зараз остов могутньої фортеці сторожко слідкує за містом біля підніжжя через густі крони дерев, що вкрили зеленим киломом замкову гору. Поруч з старими стінами - руїни більш сучасні: тут був літній театр совєтської епохи, а неподалік зберігся постамент з все ще видними літерами:
"1675 Zofii Chrzanowskiej, Bohaterce - obywateli miasta. 1900".

Тут вам і ножі фігурують, і діти, і моління богу батьків.

Мало віршика? То тримайте цілих ДВІ опери: "Оборона Трембовлі, або мужність Хжановської" авторства Якуба Кубліцького та "Полька" (не плутати з шикарним твором Мануели Гретковської!) Юзефа Вибіцького. Письменник Міхал Асанка-Яполі описав героїню замку у книзі для молоді "Трембовльська глорія". За письменниками та музикантами за справу взялись скульптори: з'явився популярний цикл "Оборона Трембовлі" Алєксандра Лессера у 1841 році, де центральною постаттю є саме Хржановська. Що цікаво: насправді ніхто точно не знав, як звали мужню паню комендантову. З заповіту Хржановського випливає, що на ім'я мала Анна Дорота фон Фрезен, а, отже, легендарна "полька" походила з Німеччини. Ім'я "Софія" вперше з'являється у 1828 році у поемі Заборовського, хоча інші поети називали жінку Мальгожатою.

Така легендарна популярність спричинила появу пам'ятника Хржановській біля стін замку. Первісний монумент з'явився ще у XVIII ст. і простояв до 1829 року, коли завалився. 20 березня 1869 р. Рада гмінна міста призначає 300 злотих на створення нового пам'ятника. Взялись збирати гроші. Люди офірували без охоти. Виникає думка: а може, чорт з ним, з тим монументом - відкриємо в місті жіночу гімназію, назовемо її іменем героїні - і по справах? Тут обурилася місцева преса: як так, "вдовій гріш" піде на школу, яку і так має профінансувати уряд, а не на монумент? Час йшов, гроші не прибавлялися, у 1886 році на честь героїні зводять кам'яну стелу біля замку, та мрія про монумент не полишає патріотичні голови.

У 1895 році замковою горою заопікувався Алєксандр Блажинський: руїни почистили від кущів, насипали стежки, огородили територію фортеці, поставили альтанки та лавиці, гору засадили деревами, а на сякі-такі кошти общини місцевий скульптор Ян Бохенка вирізьбив фігуру Хржановської. 11 листопада 1900 року монумент урочисто відкрили. А під час Другої світової фігура жінки десь зникла.

Відновили монумент в серпні 2012 р. під час міських святкувань - урочисто, при збіговиську народу і з купкою обов'язкових на Тернопіллі попів. Ось така історія.

Знаходиться в центрі міста (куди вже центральніше - тут головне роздоріжжя Теребовлі), поблизу пошти, через дорогу від неї - місцевий базарчик. Бути в Теребовлі і проминути цей храм неможливо. Віддана зараз греко-католикам. Діюча, зрозуміло.

В 2009 році пережила черговий ремонт, завдяки якому стала ще менше нагадувати пам'ятку ОБОРОННОЇ архітектури і ще більше - вкритий дешевою лискучою бляхою друшляк. Дивовижно, як в Західній Україні вміють спаплюжити несмаком власну ж історію. Розгледіти в теперішньому страхітті фортифіковану святиню вийде лише в дуже вже наполегливих і освічених туристів. Іншим залишаться блискітки аляповатості. 

А Миколаївська церква – одна з найдавніших споруд у Теребовлі. Святиня збудована орієнтовно в кінці XVI століття. І хоча в 1734-1735 рр. церква зазнала деяких перебудов, зроблених за кошти місцевого пароха Антонія Римбали, початковий об‘єм залишався довгий час тим самим: безверха (на той час), тридільна в плануванні, як і більшість українських храмів. А на згадку про оборонний характер споруди над апсидою розміщено спеціальний закритий бойовий ярус з бійницями. Придивіться уважніше - і ви їх побачите. Дуже уважно. Ще уважніше. Не видно? Подякуймо новому даху з бляхи.

В 1735 р. з благословення митрополита розібрали старий церковний портал - замість нього виник більший, квадратовий. З того ж часу походить і мурована дзвіниця на сім дзвонів. Не порушеною реконструкцією була хіба східна частина церкви (там, де вівтар і пресвітерій). Зберігся також ренесансний портал на південному фасаді. Перебудований храм освятили 18 серпня 1784 р. 

Ще раз нагадаємо, що для Поділля це характерне сполучення - храм, який ставав в разі потреби фортецею.

У XVIII ст. поруч з святинею з ініціативи священика Івана Залуцького було зведено й лікарню. Потім на місці шпиталя звели двоповерховий будинок (там в різні часи була крамниця, житло та русинська читальня, а в радянський час - знову магазин). Будинок простояв до 1988 р. 

Церква славилася іконою Богоматері, котру віруючі вважали чудодійною. Оригінал зараз у львівському соборі св. Юра, в Теребовлі ж залишилася лише копія.