Координати: 49°09′19″ пн. ш.25°51′02″ сх. д.

Карта

Близько 900 жителів

Перша згадка - 1553 р. 

 В Сухоставі непогані маланки (тільки вимкніть звук на відео).

Не встигла, так буває - виглядала-виглядала стару дерев'яну церкву за сухоставськими хатами, пролітаючи тернопільською трасою кудись на північ, до Теребовлі, а як приїхала у квітні 2014 року, застала вже понівечений обрубок замість народної архітектури. Буває. 

В сухоставській православній церкві Різдва - в тому, що від неї залишилося - погано все. Веранда, бляха (кілька кольорів на вибір), вагонка якась сумнівної гамми, низом по дошках - фарба кольору собачої какашки. От взяли селяни і вдосконалили церкву, зробили для себе. Вам там не бувати, служби не стояти, сніги узивку навколо не розгрібати - їдьте собі далі в свою Теребовлю, туристи, залишіть Сухостав наодинці з його храмом, він впорається без вас. Яка душа, така й святиня. Хтось мусить бути і простим, і примітивним. На його фоні нам легше поблискувати афоризмами і сарказмом. 

Ну а чого хотіти - церква Різдва Пресвятої Богородиці не є пам'яткою архітектури навіть місцевого значення, а тому може місцевою громадою капаритися на її, громади, розсуд. 

Он, при трасі, в 1997 році відбабахали масштабну муровану греко-католицьку церкву, сільську гордість і візитівку, тож цю, старішу, можна пускати на досліди.

Над селом теж досліди ставили в радянські роки, позбавляючи його ідентичності, відмовляючи навіть у імені: не було тоді ніякого Сухоставу, на картах Генштабу переконайтесь. Там лише Яблунів, великий, як пара легенів: нижнє більше, воно й є Яблуновим справжнім, верхнє - зсохле, сухе, сухоставське. В 1990 р. два села розділили знову по потічку Крутилову, майже-ілюзорному кордону, який дивись - не дивись, в реалі не побачиш. А було колись - для Сухоставу Микола Потоцький вибив у короля у 1553 році магдебурзьке право

Все, що про церкву Різдва відомо, звучить як архітектурна казка, якій не вижити в наших колгоспних реаліях: начебто дерев'яний храм цей привезли з Буковини (часта практика) у - ох-ох-ох - 1644 році. Якби це було правдою, сюди б вже давно на прощу їздили архітектори - досліджувати церкву і викликати класову ненависть серед посполитих. Не їздять, то й мовчіть про архітектуру. Вікіпедія дає реальнішу цифру: 1888 р. 

Цікаво, якою була церква в свою бутність сільським музеєм (1962-1988)? Невже справжньою, дерев'яною, може, ще й під гонтом. Що змінила реставрація 1988-1990 років, чи не тоді посіяли зерно теперішнього занепаду смаку - не знаю. Це треба шукати старожилів, істориків, колишніх музейних працівників, довго розмовляти, просити показати давні фото - а ми, туристи, на таке часу не маємо, летимо кудись повз села і міста, встигаючи хіба роздати віртуальні директиви і обхаяти недолугі сільські смаки.