Координати: 49°05′30″ пн. ш.25°48′42″ сх. д.
Карта
8 км до Копичинців, 8 км до Чорткова - це для птахів, по прямій.
Між Оришківцями і Майданом буде ліс - і дуже прикра дорога. На щастя, недовга. Майдан теж невеликий - 200 з гаком жителів, ніде вулицям розгулятися, все вздовж траси. Тим не менш, якщо сигнатурка костелу св. Родини підкаже напрямок до святині буквально з перших метрів Майдану, стару (дерев'яну) церкву доведеться трохи пошукати. Але спочатку буде костел.
Сиґнатурка - найкраще, що у ньому залишилось. Зблизька святиня розчаровує - паралелепіпед, як з хурми, тільки поїдженої хробаками часу. Хоча який там ще час - костел зводили у 1897-1902 р., для святині це хіба вік? Пережити довелося добряче, це є - у Другу світову у костелі двічі ховалися від нападів. Другого разу не вдало: тоді-то споруда і дізналася більше про вибухи. Людей, що забарикадувалися у ньому, підривали з закристії гранатами.
Після цього будівля довго не могла оговтатися - навіть на традиційне для таких випадків зерносховище її взяли перетворювати аж у 1961 р. Для цього вівтар, лавиці та що там ще було всередині порубали - навіть не на дрова, а так, просто. Дещо в костелі походило зі старого домініканського храму в Чорткові, але ну та й що. Поскладали на вантажівку - і повезли до лісу палити. Гей, католицький боже, от тобі трішки фіміаму.
І навіть в якості складу збіжжя костел не надавався. Не такий. Закрили в 1964 р.
З того часу вже майже півстоліття стоїть нікому не потрібний, руйнується. Його навіть як громадський туалет не виористовують - біля ФАПу є нормальна будка.
Через дорогу - стара будівля під черепицею. Новий ремонт. знову працює. Це колишня школа і охоронка (щось на кшталт дитячого садочка), яку з 1913 р. і до 25 січня 1945 р. вели у Майдані сестри-францисканки. 25 січня село спалили. Навчати було вже нікого.
Тепер так: відразу за ФАПом буде дорога вглиб села. Ну погана, а ви якої чекали? Можна ще проїхати трішки вперед - і звертати біля хреста до нової церкви, а потім прямувати до старої звідти, але що ви виграєте? Побачите новобуд? Так він страшний до холери. Поруч бетонні розвалини ферми.
А от стара церква у Майдані класна. Так, під дурною бляхою, так, пофарбована в синій колір - але форми, форми! Не знаю, скільки їй років - в 1927 р. Майдан купив її у Скородинцях. скільки вона простояла там, хто знає. Муровану там звели у 1914 р., ця мала б бути гіпотетично старшою. Хоча б на декаду. Тому дуже хочеться вірити Тому Х "Словника географічного Королівства Польського (1889), котрий датував дерев'яну Михайлівську церкву у Скородинцях 1700 роком. В Майдані її переосвятили, стала Троїцькою. Смачне датування робить храм у Майдані не просто красивим, а й досить старим, але в жодні списки-реєстри святиня не потрапила. Стоїть наглухо зачинена, селяни навіть не заходять сюди - виходячи з фантастичної величини козариків, які ростуть на подвір'ї. Таке добро б де пропадало, якби сюди хоча б часом заходили. 28 липня 2013 р. святкували 1025-ліття християнізації Київської Русі - і навіть тоді храм мовчав. Аби лише не згорів і не завалився - його насправді буде шкода.
І якщо вже прийнято на сайті давати якусь історичну довідку про населений пункт, то тримайте. В 1711 р. власником Майдану і всього навколо був Стефан Потоцький. Потім село перейшло до родини Целецьких гербу Заремба (Cieleckich). На початку ХІХ ст. власником числився Юзеф Целецький, ротмістр народної кавалерії і борщівський староста. Маєток свій він подлілив між синами, Гадинківці з Майданом дісталися Станіславу (1789-1855), послу галицького сейму. В 1820-х новий господар, від якого залишилося лише прізвище - Ястрембзький. В 1830-х - граф Юзеф Старженський. 1860-ті - Кароль Спендаковський з співвласниками. На межі ХІХ-ХХ ст. маєток розпарцелювали. В 1905 р. якісь його частини належали Леонтині Навроцькій, Парнасу Бетьє (о як) і Давиду Бухсбауму - і ще з десятку людей. Інтернаціонал. Пізніше у власниках були Соломон Горовиць з співвласниками. 1930 р. - Беніамін Бук, перед Другою світовою - якийсь Бухсбах.
Станом на 1880 р. Майдан налічував 703 жителя - ледь не вчетверо більше, ніж зараз. В 1921 р. їх було вже 944 особи. Переважно етнічні поляки - русинів та іудеїв було лише 53 особи.
