Те, що Тернопілля - край замків, нарешті зрозуміли і в обласній владі. Влітку 2016 року Тернопільська ОДА започаткувала свята замків - для промоції власних мурованих скарбів. Першими були Бережани, другим - Кременець. Третім - мій улюбленець Сидорів. Не поїхати туди не могла - тим більш, саме в той день моєму сайту виповнилося 15 мафусаїлових років.
У Сидорові день замку випав на 12 червня 2016 року - і вже на під'їздах до села стало зрозуміло, що це була таки велика подія для місцевих. Зробили дорогу до центрі села, в центрі ж виклали плиткою тротуар, почистили цвинтар і склеп Пайгертів від джунглів, поставили вказівник до замку (!), провели ХXVI сільські спортивні ігри. Для цих ігор влаштували новеньку трибуну для глядачів (їх було багато, вболівали вони активно і голосно), поновили споруду біля стадіону і намалювали на ньому м'яча у патріотичних кольорах. Людей маса, спортсменів маса (у формах! Народ, сільські спортсмени - вони солідні і серйозні, я без жартів), сидорівські молодиці висипали на свято з дитячими візками, на височенних підборах і у сукнях з власного шкільного випускного.
Шкода, але власне костелу уваги не дісталося. Так само все ще є проблемою дістатися до самого замку. Крихітний потічок Суходіл тут долають автівками, поруч - перекинутий іржавий човен, який слугує містком. Такий був ще перед носом замка-корабля, та давно згнив. Тепер з того боку замок є неприступним - майже як 300 років тому. І дерева перед замковим носом виросли високими-високими за останні років 15-20 - гарна панорама замку тепер можлива хіба з сусідських городів.
Всі власники батутів з всієї Тернопільщини і, підозрюю, Хмельниччини, прибули задля наживи - щоб побачити, що тут вже і так стоїть цілий батальйон батутів. Шашлики, концерти, банер на замку, сувенірні магніти (блін, зараз шкодую, що не купила - всього ж 10 гривень коштував). Ні, ніяких кулінарних викрутасів (пиво, шашлики, сухарики і солодка вата). Ні, ніяких особливих сувенірів (магнітики-буклетики, це все). Але це перший такий фестиваль - все ще буде. Так, я в курсі, що дійство не було самим-самим першим у селі. Улітку 2012 року в Сидорові вже проводили якийсь козацький фестиваль. Було +36, машини в нас на той час не було - ні, їхати кудись громадським транспортом такою спекою було б самогубством. ну і концепція ж була інша. Зараз вшановували власне що середньовічне дітище Калиновських.
Я поїхала туди святкувати ювілей сайту - і лише в Чемерівцях зрозуміла, що все моє фотозалізяччя везеться даремно. Бо карти пам'яті у фотоапараті немає. Ну от, буває. Забула. Всі спроби купити таку у Чемерівцях чи Гусятині зазнали поразки: неділя, магазини зачинені. Так що вчилася знімати на телефон. Фу як паршиво знімати на телефон, не знімайте на них ніколи, це фу, фу, фу. Якість відповідна. Так що фото з землі - страшні, я сама це визнаю. Ну хоч коптер не підвів - політала над замком і околицями.
Для мене пуента Дня замку проста: навіть з шашликами такі свята дуже і дуже потрібні. Коли замок для селян із незрозумілої руїни і халявного складу будматеріалів перетворюється на місце нехай спорадичної, але рекреації - це потенційно подовжує замку життя. Про це зараз і йдеться.
Почитати про Сидорів більше
