Жабинці

Координати: 49°02′40″ пн. ш.25°58′40″ сх. д.

Понад 500 жителів

20 років. Навіть трохи більше. Я не була тут 20 років - це до чортів великий кавалок життя кожного з нас. Споруди здаються більш стійкими і довговічнішими за нас, але 20 років - строк навіть для них. Тоді, ранньою весною 1999 року, на башточці костелу в Жабинцях ще був гострий шпиль, дах над навою ще не впав, а на сходах перед головним входом ще не ріс молодий лісок. За тим ліском зараз і не розбереш, є ще статуї святих на фасаді - чи вже пішли в свій скульптурний вирій.

Чому я не поверталася сюди всі ці роки, я не знаю. Я люблю повертатися - і на своїх подільських теренах роблю це з впертістю фанатика. Скільки десятків разів за ці дві декади я їхала кудись через Пробіжну - але так і не звертала в Жабинці.

Звернула, коли був час і коптер під боком - і шквальний вітер. Того дня він з коренем вирвав старого дуба у нас на Франка у Кам'янці. В Жабинцях він залякував мене, хлопаючи залишками жерсті на даху і поскрипуючи вцілілими балками перекриття. Піднімати дрон в таку погоду - це занадто вже піддатися Танатосу, котрий тут зручно вмостився і чекає, коли костелу діви Марії прийде нарешті гаплик.

Танатос не зважає на дурнуваті клікбейтні статті на кшталт "10 найвеличніших готичних храмів України". Там поруч з неоготикою Ельжбетки чи Миколаївського костелу в Києві чомусь завжди фігурують скромні Жабинці. Статті, написані профанами для профанів, а, однак, вони мене злять своєю недбалістю - і вочевидь нічим не можуть допомогти храму, котрий тихо собі помирає поблизу тихого подільського села.

А далі - далі мій текст, написаний майже 20 років тому.

Невелике і древнє село на Нічлаві, недалеко від Пробіжної. Дорога туди ду-уже паршива (UPD-2019: їхати можна, хоча й не автобан). Поруч з селом помирає неоготичний костел Різдва Діви Марії, зведений у 1860-1862 рр. Леонардом та Розою з Очосальських Городиськими. Позаду костела є могила фундаторів храму з кам'яним хрестом з написом “Horodysci I Oczosalsci 1926”. Відомо, що родина Городиських володіла в ХІХ ст. розташованими недалеко звідси Колиндянами.

Освячено костел було у 1872 році під титулом Різдва Діви Марії. В 1906 р. храм розширили, додавши дві бічні нави, а переосвятив його у 1907 р. львівський архієпископ Юзеф Білчевський. Храм на той час мав три вівтарі. Скульптури (святих Станіслава та Антонія) прикрашали вхід до святині. Бляхою споруду накрили в 1930 р., під час чергового (і останнього) ремонту, ініційованного священиком Юзефом Кучиньським.

Після Другої світової війни костел традиційно перетворили н колгоспний склад. Хоча Андрій Мельничук пише, що храм був довгий час діючим.

В 1999 році на костелі були ще і дах, і сигнатурка, на фасаді біля входу - скульптури святих. Зараз... Погано там все.

На полях Жабинців було відкрито поховання ІІ половини 2 ст. н. е. з кількома ритуальними єгипетськими фігурками “ушебті”. Вчені вважають, що такий екзотичний скарб міг потрапити в Україну з допомогою легіонерів Марка Аврелія, що стояли таборами в цих краях.