Скільки може коштувати ангел? Такий, щоб метри два заввишки, зачіска як у вокаліста глем-рокової групи з вісімдесятих і розмах крил як у маленького гвинтокрила? Ок, крила - предмет для торгу, але щоб все одно високий? Англомовні сайти торгують такими штампованими зозульками по 1000-2500 доларів за екземпляр, українські за покровителя карликів висотою в 140 см і з бетону просять 12 тис. гривень. Скільки коштують матки-боски, запитувати соромно - навіть у гугла. Це ж майже як запитати, за скільки можна шматочок батьківщини купити. В будь-якому випадку, статуї, навіть штамповані, навіть топорні, навіть такі, від погляду на яких в мізках плавляться ті нейронні зв'язки, які зберігали пам'ять про Мікеланджело, Родена і Челліні, - дорогі. В Оришківцях повно статуй. Повно.
Натяки на шалену любов оришківчан до скульптури вихлюпуються з сільських вулиць на міжнародну трасу Е85: тут тобі і мадонна з покровом в руках (і почтом зі згорблених янголів), і вже показана зверху довгонога Орися (ця - при кафе з заправкою, його не проминете, там башта з годинником старанно мімікрує під сільську ратушу). Чекайте, ви ще не вирушили дорогою до Майдану чи Федорівки вглиб села - статуї переслідуватимуть вас з придорожних колон і закликатимуть пустими очима до церкви. Саме таких ангелів різьбили б жителі острова Пасхи, якби були християнами.
Цікаво, чи комп'ютеризована місцева бібліотека - і чи багато там книжних новинок.
Я давно хотіла написати про Оришківці - але не в краєзнавчому ключі. Це мав бути ядучий памфлет, котрий доводив би на простих прикладах, що Павло Чучка наробив своєю "Децою" великої біди, випустивши зі скриньки підприємницької пандори демона ресторанного гумору. Жартувати смішно вміє одна людина на сто тисяч, а в Оришківцях лише півтори тисячі жителів. Шанс знайти тут подільського О'Генрі - приблизно як виграти в лотереї автівку. Це просто в жовтні 2008 року мені якось довелося поблукати територією "Орисі" і почитати... Ну, самі в галереї можете дещо з того цитатника побачити. Всередину краще не заходьте, пошкодуйте нерви і очі. В 2008 році я була ще трішки наївна - а українська культура з'їжджала в тартарари ще на першій передачі. Через п'ять років ті примітивні і трохи п'яні жарти видаються забавкою в порівнянні з оришковецьким культом статуй. Принаймні дві скульптури з вигляду можуть бути ветеранами: це придорожні фіґури (одна поруч з церквами, інша вже на виїзді на Майдан). Навіть в цьому випадку оришківчани взялися за модернізацію на власний смак: встановили над фігурами сучасні капарні дашки і обтикали їх дешевими пластиковими квітами. Пристрасть селян до канцерогенних китайських гербаріїв колись вилізе всій Україні боком.
Абсолютно випадково, повертаючись з сусіднього Майдану, я помітила за масивом сучасного храму щось зеленкувате і приземкувате. В Оришківцях знайшлася невідома ніяким реєстрам стара дерев'яна Покровська церква (1748) з ще старішим (з вигляду принаймні) хрестом, що вріс у землю. Видно, що вже не діюча. Але ж жива. Оришківці виявилися не безнадійними.
Датування храму підгледіла у "Землі Тернопільській" ("Джура", 2004 р.) - там вона згадана в минулому часі і під 1748 роком. Ще там говориться про річечку Оришку, яка й дала ім'я селу, про першу згадку про поселення під 1574 р. (тоді це була власність Станіслава Копичинського), про поселення черняхівської культури в урочищі Корчунок - та про легендарну Оришку, котра врятувала односельців від татарської навали. Як вона це зробила, книжка не уточнює, але можна самим придумати. Гумористичний Гусятинський інформаційно-туристичний центр першу згадку про Оришківці датує 1443 р., а власником називає шляхтича Якова Бествінського.
Мурований храм поруч зі старим дерев'яним в Оришківцях взялися будувати ще в 1938 р. Перешкодила війна і радянська влада. Добудували на власний смак у 1994 році. Вліпили перед спорудою масивні, негармонійні ворота з коринфськими колонами, по боках поставили янгелів, замостили подвір'я плиткою - все, тепер тут добре і про інтелектуальний і культурний розвиток селян можна не турбуватися.
Поки українці матимуть лікарні без томографів, садочки без кондиціонерів, бібліотеки без інтернету, але по велетенському храму в кожному селі, до того часу і будемо країною третього світу. Цивілізація йде іншим шляхом. З Оришківців його не видно.
