Минуле Колиндян, які лежать в 15 км на південний схід від Чорткова, до цього часу не вивчене науково. Згідно з місцевими даними чи легендами, ця місцевість початково називалась Райгород і була родинним маєтком сім'ї Володийовських. Якогось року на різдво Володийовські мали подарувати цю місцину отцям домініканам. Від коляди (польською - "коленда") з часом перейменовано Райгород на Колиндяни.
В першій половині ХІХ ст. Колиндяни були власністю родини Альбіновських гербу Ястрженбець. Цей рід в історичних джерелах відомий лише з другої половини XVIII ст. Пізніше у спадок отримав цей маєток Корнел Городиський гербу Корчак (помер 1898 р.), одружений з Леонією Гарниш гербу Порай, володаркою Тлустенького. Родина його, що мешкала на Волині та в інших руських землях, була насправді чисельна та належала до середньо-заможних, не відігравала в житті краю помітної ролі. Великі маєтності згромадив у своїх руках допіру сам Корнел Городиський. Після його смерті, в результаті родинних справ, багатство те знову, одначе, було роздріблене на менші частки. Найстарший син Корнеля - Леон (помер 1868 р.), одружений з Анєлою Скібневською, отримав в якості своєї частки Тлустеньке; середній, Францішек (помер 1871 р.), одружений з Марією Йодко-Наркевич, - Трибухівці; наймолодший же син Людвік (помер 1875 р.), австрійський каштелян - Колиндяни. Був він також останнім володарем цього маєтку.
В часі якогось з попередніх сторіч на досить високому і стрімко спадаючому березі Нічлави збудовано в Колиндянах оборонний замок. Як він виглядав, зовсім невідомо, тому що будівля, точніше, її руїни, в 1840р. тогочасними власниками села була перебудована на сучасний пізньокласичний палац. Після закінчення всіх робіт він складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох стоячих в кутах, значно змодернізованих давніх башт. Двоповерховий палац був зведений у формі прямокутника. Його фронтальна частина була розчленована іонічними пілястрами. Тут був великий портик у вигляді чотирьох іонічних колон на квадратних постаментах. На колонаді розташовувався довгий балкон. (...)
Домінанту фасаду з боку саду становив ризаліт, в нижній частині розбитий трьома замкненими аркадами у формі півкола, з балконом у верхній частині, поставленим над кам'яною оглядовою терасою. Садовий ризаліт увінчувала також стіна аттику. Всі фасади оживляли гримси (не гримзи! - Блека). Палац був накритий високим гладеньким чотирискатним дахом, з двома довгими отинькованими коминами.
Інтер'єри мали регулярне планування. Біля портику знаходилась простора вітальня, а з лівого боку холл з парадними сходами. Таку ж як вітальня площу займав посередині садової половини палацу нижній салон. Представницький вигляд мав другий поверх з двома однаковими за розмірами квадратовими салонами, які розміщалися над вітальнею та над нижнім салоном. До обох салонів примикала з правого боку велика прямокутна їдальня з чотирма вікнами - двома від під'їзду до палацу і двома від саду, та підлогою з кількох видів паркету. До 1914 року її cтіни прикрашали голандські натюрморти.
Інші кімнати - кабінет, бібліотека та житлові приміщення. Скрізь були печі з кахлів, а в салонах та їдальні - ще й каміни та стильні жирандолі. Стіни були вкриті барвистими шпалерами.

Під час Першої світової палац був цілком зруйнований. Через те, що в міжвоєнний час знищені були ще й усі сільгосп-знаряддя, власники вже не змогли підняти палац до минулого стану, лише відремонтовані мури віддали на громадські потреби. В палаці розмістилися кімнати для дітей працівників маєтку.
Короткі галереї з прямокутними дверима з'єднували палац з шестикутними павільйонами, переробленими з давніх башт, накритими також шестикутними шатровими дахами. Стіни галерей були декоровані пілястрами та напів-колонами. Зверху їх прикрашала сліпа балюстрада, утворюючи щось подібне до фриза. Окрім великих квадратних вікон кожна галерея мала ще по одному круглому віконечку з рамою у вигляді розетки. В галереях містилися коридори, кухня та кімнати для гостей. Завершував оздоблення павільйонів аркадний неоготичний фриз. Весь палац був суворо симетричний.
Біля правого павільйону знаходилася велика оранжерея. Перед палацом простягнувся круглий, низенько підстрижений газон, з яскравим килимом квітів посередині. Перед в'їздом на дитинець стояла стародавня брама, яка, як і павільйони, залишилася від старого замку. Чарівність кілька-гектарного нерегулярного ландшафтного парку створювалась завдяки його розміщенню на підвищенні та на узбіччях стрімких берегів. Тут, крім старих лип, кленів та тополь, росли також сливи. (Зараз там заростають трактори).