Карта
Координати: 50°37′11″ пн. ш. 26°15′5″ сх. д.
А що тут дивного? Рівне - значне місто Волині, тому цілком природно, що ще на початку ХХ століття місто мало свій замок. Ну, замок, можливо, трохи сильно сказано. Бо палац магнатів Любомирських не мав ані міцних мурів, ані високих башт.
Любомирські володіли містом ще з початку XVII століття, отримавши Рівне у посаг у вимираючого роду князів Острозьких. Острозькі, які володіли місцевістю з XVІ століття, не мусили будувати тут замок: його звела в 1481 році вдова одного з перших документально засвідчених господарів Рівного, князя С.Несвизького, Марія. Первісно замок був дерев'яним. Звичайно ж. Та скоро згорів (вперше, але ой не в останнє!), і Марія в 1508 році зводить нову фортецю. Можливо, вже муровану.
Цілком можливо, що вже Острозькі, що отримали Рівне у спадок від внучки Марії Несвизької в 1518 році, перетворили форпост на муровану твердиню. Фортеця, що висилась на острівці над ставом, в XVI столітті була резиденцією авантюристки Беати з Косьцелецьких Острозької, дочки короля Польщі Зигмунда. Та знавцям історії України значно більше скаже ім'я її доньки, легендарної і непокорної Гальшки, про трагічну долю якої писали поеми та опери. В її часи ровенский замок був одним з найміцніших волинських фортець, а пізніше перетворився на багату панську резиденцію.
Навіть в пізніші часи, коли Середньовіччя відступило перед Новітньою історією, замок свої оборонні функції відігравати не збував. Скажімо, коли під час шведської війни Рівне зайняли 10 російських полків, що протрималися тут до жовтня 1707 року - від міста майже й сліду не лишилося, замок вистояв. Хоча його хазяї й вчасно втекли подалі від баталій.
І пожежі траплялися тут раз по разу - замок горів у 1617 та 1619 роках, коли Волинню пронеслись татарські загони.
Я читала, що між Острозькими та Любомирськими якийсь час замком володіли Валевські та Конєцпольські. Може бути. Принаймні, підпис під гравюрою Орди свідчить про те саме.
Саме за Любомирських Рівне з незначного населеного пунтку перетворилося на торговий центр. Більше 200 років князі мешкали у місцевому мурованому замку. Рід був шанований, знаний, багатий - скажімо, Станіслав Любомирський в першій половині XVIII століття вважався в Польщі найбагатшим. Мав у власності 31 місто і 738 сіл, 2 919 641 злотих щорічного прибутку, ще б пак. Чи дивуватися, що пан Станіслав тримав у Рівному не лише пишний двір, а й полк яничарів?
Та багаті теж плачуть: в 1763 році князь програв у виборах корону більш вдалому супротивнику, Станіславу Августу Понятовському.
Наступним мешканцем ровенського замку був київський каштелян Юзеф Любомирський (помер в 1817р.), який увійшов в історію завдяки дружині Людвіці (з Сосновських). Саме Людвіка була прекрасною дамою, ідеалом Тадеуша Костюшки, і майбутній повстанець та командувач і минулий американський піонер кілька разів гостював в замку в Рівному. Скажімо, в 1792 році.
Америку, щоправда, Костюшко підкоряв ще без світлого образу Людвіки, в 1784 році. Княгиня так і залишилася в Рівному назавжди - вона померла в 1836 році і похована в Рівному.
Юзеф Любомирський не шкодував грошей для розкішного життя. Коли в 1801 році великий князь Костянтин зупинявся у Рівному, він був здивований пишним прийомом.