Координати: 51°23′29″ пн. ш. 26°23′44″ сх. д.

Карта

Село у Володимирецькому районі, 2,6 т.ж. 

В 1583 р. село Цепцевичі над Горинню перейшло від князів Острозьких до Мартина Менжинського. Що було далі - історії не відомо. Принаймні до другої половини XVIII ст., коли цепцевицький ключ (понад 20 тис. га лісів і полів) належав Міхалу Урбановському.  Коли Міхал передчасно помер, його вдова, Ядвіга Сломчинська, одружилася вдруге з шамбеляном короля Станіслава АвгустаСерафіном Плотницьким, а Цепцевичі відійшли маленькому сину Міхала - Теодору Урбановському. Хлопця певний час виховував дядько (стрий) Криштоф, а потім юнак на кілька років відправився до Парижу. Повернувся вже повнолітнім і повноправним власником Цепцевичів. За кілька років юнак примудрився втратити всі свої маєтності і здоров'я. Помер молодим, бідним і бездітним. Великі Цепцевичі ж відійшли кредитору, Леону Понятовському (який славився як чудовий господарник і заробив чималі статки на торгівлі деревиною з Волині і Полісся до Гданська), а потім і до його сина - Адама Станіслава (1808-1872), одного з організаторів січневого повстання на Волині.  Понятовський відправився після повстання у Сибір, його ж маєтки - до царської казни. Щоправда, родичам воїтеля село за кілька років повернули назад. Так Великі Цепцевичі відійшли до сина Леона, Щенсному (Феліксу) Понятовському (1857-1936). Останнім власником маєтку був син Щенсного Юзеф Понятовський (1897 - ?), який після Другої світової перебрався з дружиною до Англії.  

В часи Станіслава Августа в Цепцевичах знаходився великий класицистичний палац, напевно, схожий на палац у Межирічах Корецьких (ймовірно, зведений у 1770-1780-х рр.). Будівля стояла над річкою, від села була відгороджена ровом і мостом. Ансамбль складався з головного корпусу і двох павільйонів, а також споруд господарського призначення. Споруда мала портик з колонадою. Кімнати у палаці були великі і парадно вмебльовані. 

Після смерті Міхала Урбановського палац стояв пусткою - і ожив лише на зламі ХІХ-ХХ ст., коли в Великих Цепцевичах оселився юний Теодор Урбановський. Від дядька Криштофа від отримав у спадок бібліотеку, яка налічувала 2000 томів. Бібліотекою і ескізами нових меблів займався якийсь Андржейовський, який і залишив записи про палац в Цепцевичах. 

Після сметрі Теодора палац не дістався новому власнику села - і почав руйнуватися. Вже у 1838 р. над Горинню стояли лише розвалини колись гарної будівлі. Руїни палацу біля в'їзду до села згадані ще раз, у 1900 р. - в "Словнику географічному". Напевно повністю зникли вони в час Першої світової війни. В міжвоєнний час залишалися лише фундаменти будівель - все інше селяни розібрали під свої потреби. 

Леон Понятовський за 150 м від старого палацу, на краю давнього парку, на високих фундаментах якоїсь старішої споруди збудував досить скромний одноповерховий дерев'яний класицистичний двір. Значно більший і гарніший парк він заклав в 3 км від Великих Цепцевичів. Це місце син Леона Адам назвав на честь дружини Зосіним. Ще до 1831 р. в Зосіні теж було споруджено невеличкий двір (можливо, використовувався як літня садиба).