Карта

Координати: 50°19′44″ пн. ш. 26°30′51″ сх. д. (G)

Райцентр на півдні Рівенської області. Вже від самої назви міста віє чимось стародавнім. Не даремно тут в 1981 році було створено Державний історико-культурний заповідник.
Вперше згадка про Острог зустрічається під 1100 роком в Іпат'ївському літописі, хоча поселення, без сумнівів, виникло набагато раніше.
Найважливішою архітектурною домінантою міста є замок князів Острозьких - справжня перлина давньоруського фортифікаційного мистецтва (вул. Замкова, 5). До речі, ночувати мені довелося в готелі в центрі міста, а заодно - поблизу замку. Номер з таким-сяким душем та без ТВ коштував в 2002 році, 24 серпня (ну, це так, просто подробиці) 24 гривні з особи.
Саме тут, у замку, де виявлено і залишки давньоруського городища, почав свій розвиток Острог. Його перші дерев'яні укріплення, збудовані ще в домонгольські часи, були повністю знищені татарськими ордами в 1241 році. Та вже в першій половині наступного століття перший історично відомий князь з династії Острозьких - Даниїл (помер близько 1386 р.) - відновлює на Судовій (замковій) горі зруйновані споруди. Пізніше вони не один раз добудовувалися та перебудовувалися, та все одно зберегли суворий вигляд середньовіччя.
Рід князів Острозьких, які володіли містом майже без перерв з 14 по 17 ст. і були одними з найбагатших та найвпливовіших українських магнатів, заслуговує на увагу і історика, і туриста.
Даниїл відомий своїми щедрими пожертвуваннями місцевим храмам, він же смертельно поранив в битві королівського гетьмана Войцеха Целея. Його старший син Федір (помер бл. 1441 р.) розширив острозькі володіння, боровся на стороні Яна Гуса проти Тевтонського ордену, сам воював з своїм загоном в Грюнвальдський битві в 1410 р. Василь Федорович Острозький (Красний) (помер до 1461 р.) теж розширював володіння, був приятелем великого князя литовського Казимира Ягеллончика. Саме він збудував багато чого в Острозі, Дубно та інших волинських містах.

Його онук - литовський гетьман Костянтин Іванович Острозький - прославився перемогами над татарами. Він заснував татарське передмістя з в'їздною баштою, де поселив взятих в полон татарів.
Найзнаменитішим же був його молодший син - Костянтин-Василь (1526 - 1608 рр.). В 1550 р. він став володимирським старостою, в 1559 р. - київським воєводою, а після Люблінської унії ще й коронним сенатором. Це був успішний правитель та сміливий полководець, який всіляко підтримував православну церкву, розвивав українську культуру та книгодрукування. Він був настільки багатим, що навіть ходив вираз: "багатий, як Острозький". Закінчився цей могутній рід його молодшим сином Янушем (помер в 1620 р.), який не залишив дітей.

Сайт Острозької Академії

Найбільш давні будівлі, де нині розміщується ОА, були зведені в другій пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. 3 квітня 1750 князь Януш Сангушко, ординат Острозький, надав правом фундушовим землі за валами Острога при Дубенській дорозі на будівництво капуцинського монастиря. У тому ж році розпочалися будівельні роботи на кошти таборовського старости Самуїла Лубковського. Після смерті Лубковського кошти надав Канут Фелікс Малинський, мечник Волинський.

Автором проекту був архітектор Павло Антоні Фонтана (1696-1765), придворний архітектор Сангушків. (Серед його праць на Україні - місіонерський монастир і палац Сангушків в Ізяславі, костел та монастир капуцинів в Устилузі). До монастирського ансамблю увійшов костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. На південь від костелу мав бути монастирський парк по променистій центричній схемі. Задум не був реалізований.

Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від келій. У 1778 костел освячено під іменем Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським. У 1796 в костелі похований його фундатор Канут Фелікс Малинський.

Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього здійснювався за допомогою плавних вигинів волют. Фронтон прикрашало вікно у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Фасад декорований між'ярусним карнизом, іконою над центральним входом та вертикальними тягами, розміщеними відповідно внутрішньому розподілу костелу. З опису 1816 дізнаємося, що фасад прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького та Св. Антонія Падуанського. Скромні суворі фасади келій урізноманітнювали карнизи, наличники вікон. Внутрішнє планування корпусу коридорне, з двостороннім розташуванням приміщень.

У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, посередині стояла колона із фігурою богоматері.

Після польського листопадового повстання1830р. на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 був закритий і монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду.

Довгий час монастир стояв пусткою. Тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно-освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 його попечительниця графиня А.Д.Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі кляштору. В 1865-1867 з її ініціативи монастир був реставрований, костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.
В 1923 в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква залишалась православною. 13 березня 1931р. церкву закрили, а в 1937-38рр. перебудували на костел. Псевдоросійське декорування знищили, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося.

За совєтів в костелі влаштовали спортзал, в корпусах  - педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 в монастирі розміщувався госпіталь: у верес. - жовт. 1941р. тут функціонувала гімназія; в кінці 1941-1942рр. - німецькі учительські курси; в 1943 - на початку 1944р. - німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти.

Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педучилище, в 1956р. - середня школа-інтернат. У 1956р. розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958рр. збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався з корпусом, спорудженим в 1914. В 1986р., після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей із туберкульозом, в 1992р. - середня школа № 4, в 1994р. - Острозький Вищий колегіум, пізніше переіменований в ОА.