Карта

Широта - 50.298, довгота - 26.366.

Інформація для тих, хто добирається громадським транспортом: близько 14:15 від Міні-маркета в Острозі (запитайте місцевих, цю точку знають всі) відходить у Новомалин автобусик. Вартість проїзду в червні 2010 р. - 3.50. Відстань у якісь 13, здається, кілометрів, бусик долає за 30-35 хвилин. Бо соша - це знущання над водіями і автівками.

Назад у Острог бусик відправляється в 15-05.

 Отже, після відвідання Острога та Межиріча "маршрут подорожі можна продовжити в західному напрямку, до Новомалина, що стоїть від Межиріча у восьми кілометрах. Село, що зручно розташувалося над великим ставом у заплаві ріки Свитеньки, відоме з XIV століття. Уже тоді тут був невеликий замок, значно розширений і перебудований на початку XV століття. Але давайте по порядку.

Колись давно сільце неподалік Острога називалося прозаїчніше - Глухе (Глухня). Документи вперше згадують його в 1392 р. - тоді король Польщі Владислав Ягайло надав цю маєтність князю Свидригайлу. Князь, зачарований злегка хвилястими краєвидами, сосновими борами, багатими луками, річкою Збитенкою поруч, звів на одному з узвишь мурований замок. В 1430 році Свидригайло дарував Глухе разом із замком та рядом привілеїв своєму дворянинові Єло-Малинському (Jelo-Malinski). В руках його нащадків ця місцевість залишалась аж до кінця XVIII ст. З плином часу приставка "Єло" відпала від прізвища Малинських, а от Глухе так і лишалося Глухим (є згадка, що українці називали село Голухів) - аж поки в другій половині XVIII ст. староста Ян Канти Малинський (Jan Kanty Malinski) не перейменував вотчину на Ново-Малин.

Староста, що так любив власне прізвище, мав сина і двох дочок. Так як син був божевільний, в 1802 р. Новомалин і околиці отримала одна з дочок, Кастильда, дружина маршалка місцевої шляхти Станіслава Сосновського. Ось і прозвучало прізвище головного реформатора новомалинського маєтку. Що цікаво, друга сестра Малин так легко не віддавала, тож між Сосновськими і Четвертинськими пробігла чорна кішка, довелося справу вирішувати в судовому порядку. Дивна, не зовсім зрозуміла за браком даних колотнеча спричинила те, що Сосновський, який початково збирався відбудувати старий замок, що вже аж похилився від віку, влаштував свою резиденцію в... старій мурованій замковій стайні, з'єднавши з нею дві найближчі башти. В одній з башт була спальня, в другій - маленький кабінет. Мури третьої башти поміщик переробив на каплицю (і вона збереглася найкраще з усього сильно-руїнованого комплексу), а навколо бувшої твердині розбив ландшафтний парк. Вже за залишками земляних валів Станіслав Сосновський влаштував нову стайню в мавританському стилі, неподалік парку - займався розведенням коней, мав жеребців арабської, польської та англійської породи.

Сосновські мали трьох синів, та до дорослого віку дожив лише один - Томаш Оскар Сосновський (Tomasz Oskar Sosnowski, 1810, Новомалин - 1888, Рим). Євгеніуш і Броніслав Сосновські померли молодими. Томаш Оскар був великим любителем мистецтва, навчався скульптурі у Берліні, а пізніше - у Римі, де й залишився назавжди. В рідний Новомалин хіба висилав скульптури власного авторства. Можливо, найвідоміша його робота на теренах України - статуя Богоматері, виготовлена для монастиря в Язловці на Тернопільщині.

Господарськими питаннями займався лише адміністратор. Після смерті Томаша Оскара Сосновського Новомалин відійшов його сестрі Євгенії Юстині, а після неї дістався її дочці, яка вийшла заміж за Яна Кароля Ходкевича. З 1892 р. село аж до вересня 1939 р. належало родині Довгяллов (? Dowgially). Власники вибирались сюди лише влітку, тим не менш взялися з гідною пошани завзятістю відроджувати житлове крило напіврозваленого замку. Реставраційні роботи тривали з 1921 по 1939 рр.

За Сосновських замковий ансамбль XIV-XV ст. (перебудови XVII ст. в стилі бароко) в Новомалині придбав риси світської архітектури і вважався однієї з найкрасивіших магнатських резиденцій на Волині. Ще б пак - у моді була декоративна, багата на прикраси неоготика. У 1866 році губернська газета писала: "Тепер замок перероблений у палац... оточений із трьох сторін водами ставка, з четвертої - примикає до материка і відокремлюється від нього ровом, через який і тепер йде кам'яний міст, що був колись підйомним". Таким він і був зображений на літографії за малюнками Наполеона Орди (див. вгорі).

До Другої світової від первісного замкового ядра майже без змін дійшли дві квадратові у плані башти комплексу - північно-західна і південно-західна. Дахи були шатровими. Третя башта, як ми знаємо, була перебудована на каплицю, від четвертої і п'ятої лишилися тільки фундаменти і пивниці. До замку колись в'їжджали через підвісний міст, який пізніше замінили на мурований, який спирався на напівкруглі склепінчасті аркади. З ХІХ ст. до маєтку вела неоготична, багато декорована мурована брама, що стояла на фундаментах п'ятої вежі (її видно на фото в галереї праворуч зверху). Кілька каменів з цієї брами зберігається у краєзнавчому музеї в Острозі.

Відразу за мостом ліворуч стояв бароковий палац, який зберігав свій первісний вигляд з XVII ст. Парадні сходи до палацу спроектував на початку ХХ ст. архітектор Тадеуш Ростворовський. В 5 томі "Дій резиденцій..." Р.Афтаназі докладно описано і сам палац, і його інтер'єри, я не буду на цьому зупинятися довго - все одно до нашого часу споруда не дожила. Відмічу тільки, що бальна зала з розписаними олійними фарбами стінами мала 14 на 16 м (залу називали також портретною - на стінах висіли родинні портрети), було тут кілька салонів (серед них Гобеленовий і Зелений), а ще в палаці зберігалась чимала бібліотека (белетристика і історичні твори на польській, французькій та німецькій мовах) та архів Малинських і Сосновських.

Напроти палацу з північного боку все ще зберігалося третє замкове крило, сполучене з двоповерховим флігелем. Крило, одноповерхове з боку дитинця, із зовнішнього боку було значно вище, підперте ескарпами. Саме цю будівлю Станіслав Сосновський перебудував найсильніше, влаштувавши тут неоготичну галерею (її видно на фото в галереї праворуч). Тут містилися кухня та господарські приміщення.

В неоготичній каплиці було два вівтарі (бароковий на першому поверсі - там олійними фарбами було зображено Богоматір). Другий вівтар був розташований у галереї, яка оточувала каплицю і опиралася на чотири потужні колони. Вівтар являв собою мармурову колонаду, увінчану вгорі короною. Автором цього твору був Т.О.Сосновський.

Є підозри, що в якості місця відправляння культу ця башта слугувала ще задовго до Сосновських. Високий неоготичний дах та декоративні башточки надбудував над нею вже Станіслав Сосновський. До речі, він теж дуже любив коней, а ще вважався оригіналом і диваком. З сусідами ледь підтримував стосунки, з дому виїжджати не любив, проте гостей у себе приймав охоче. Він також відкрив школу для дітей своїх працівників.

Від четвертого крила замку, в якому була колись в'їздна брама, сьогодні не лишилося й сліду. Місцева легенда стверджує, що замок в Новомалині був з'єднаний з межиріцьким монастирем і острозькоою фортецею підземними ходами.

Парк займав поверхню в 4 га. Комплекс дуже сильно постраждав в Першу світову. Навіть віконні рами і двері було винесено. Намагаючись врятувати хоча б найцінніші речі, власники палацу вивезли з Новомалина 15 возів добра - архів, бібліотеку, художню збірку, понад 20 скульптур Т.О.Сосновського, порцеляну тощо. Найцінніші речі потрапили до Житомира (де виставлялись в залах католицької семінарії), менш цінні осіли в острозькому музеї. В міжвоєнний час вдалося віднайти лише дещицю старих зборів, серед неї - портрет Т.О.Сосновського. З Острога в міжвоєнний час повернулося лише три мішечки речей, плюс три гармати і два моздири з Вишнівця - до 1939 р. вони прикрашали замкові мури.