Костел будувався на місці старого дерев'яного храму при домініканському монастирі, заснованому тут в кінці XVII століття. В 1832 році після ліквідації монастиря храм було перетворено на фару (приходський костел).
І в загальних архітектурних рисах, і в деталюванні будівля явно вирізняється класицистичними рисами. Перед головним фасадом зроблено високий чотириколонний портик з незвичайно гострим трикутним фронтоном. Нижня частина стін розкреслена горизонтальними тягами спрощеного русту. Композиція бічних (північного і південного) фасадів також симетрична. що, мабуть, було вираженням суто стилістичними міркуваннями суворості та врівноваженості. Відмінні елементи бічних фасадів - три аркових люнети, оформлених рустом. За ними розташовані бічні нави.
Центральна нава вища та ширша за бічні та включає зі сходу вбудовані хори на 4 колонках, а з заходу - вівтарний простір, обмежений з боків двома колонами коринфського ордену.

Логічно припустити, що неподалік від такого величного храму мусив розташовуватись панський маєток. На жаль, на жаль...

Так писала я у 2005 році. 20 років по тому, у жовтні 2025 року, знайшла у мережі оцифровану копію польського часопису Wieś Ilustrowana № 3 за 1912 рік. І ось тобі - кілька світлин з маєтку у Невіркові. Ймовірно, Першу світову або період визвольних змагань він не пережив. 

Путівник Д. Малакова повідомляє, що колись Невірків славився чудовим парком, закладеним відомим в краї майстром Д. Міклером (Макклером). А Мєчислав Орлович в своїй праці по Волині дає такі відомості: "Був двір Малинських, зараз в приміщенні командування ескадрону Корпусу Прикордонної Охорони". Хто його знає - він же пише, що в селі зберігся дерев'яний домініканський костел 1698 року, фундований Миколаєм Рокшицьким, який в 1808 році просто... гм... відреставрували в класицистичному стилі.

Виходячи з світлин, двір не міг був збудованим раніше за ХІХ століття. Споруда мала гарний, в ажурному різьбленні та з колонадою ґанок. 

На жаль, сьогодні це все лише спогади. Гостей храму привітно обгавкує величезна псина Муха, а біля стін апатично пощипують травичку коники - Циганка та Чорнушка.