|
|
|
|
Замок в Дубно, 2004 р. |
Карта
Координати: 50°23′35″ пн. ш. 25°44′06″ сх. д.
Райцентр на півдні Рівненської області. Про місто під назвою Дубен Іпатьєвський літопис згадує ще під 1100 р. в зв'язку з рішенням вітічевського з'їзду руських князів.
Вигідне розташування на перехресті торгових шляхів та зручна для оборони місцевість зробили місто в ті далекі часи помітним поселенням. За розмірами Дубно наближалося до волинського Дорогобужа і займало той відносно невеликий шмат землі, біля якого століттями пізніше з'явилися кам'яні стіни могутнього замку. Та після погрома татаро-монголів в 1240 р. Дубно занепадає, і майже на півтора сторіччя його назва зникає з літописів.
Литовський князь Ягайло грамотою від 4 листопада 1386 р.підтверджує приналежність поселення місцевому князю Федору Oстрозькому, а у 1498 р. К.І. Острозький отримав від литовського князя Олександра привілей, за яким Дубно стало містом. Ще через 9 років Сигизмунд І Старий дає поселенню магдебурзьке право.
Князь Костянтин Острозький мав право не лише звести тут замок, а й влаштувати власну митницю і зайнятися торгівлею.
Після Люблінської унії Дубно входить до складу Речі Посполитої.
М. Гоголь зробив це місце ареною подій свого широковідомого твору "Тарас Бульба". Зараз ім'я героя книги експлуатує щорічний рок-фестиваль.
В 1706 р. Волинь стала театром активних військових операцій шведів, Карл ХІІ літом окупував Дубно. В наступному 1707 р. його супротивник Петро І прибув до міста і був здивований міцю тутешніх фортифікацій.
В 1753 р. князь Януш Сангушко подарував Дубно та містечко Птичу (та ще 70 сіл) князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.
В останній третині XVIII - початку XIX ст. відбувається значне зростання в суспільному житті міста. Головною причиною цього було перевод сюди зі Львова в 1772 р. так званих контрактів, тобто великого 4-тижневого ярмарку. Починались контракти щороку на другий день різдвяних свят і продовжувались місяць, приносячи казні мільйонні прибутки. Ярмарок квартирував у Дубно протягом 20 років, в 1794р. його перевели у Звягель, а в 1797-му - до Києва.
Бувало, що на ярмарок з'їжджалося до 30 000 чоловік! Це були як місцеві, так і закордонні торговці - з Відня та Ляйпцігу, Варшави, Стамбула та Москви. Потрібно зазначити, що населення власне Дубна тоді складало близько 6 000 чоловік. На кілька десятиліть місто стало найзначнішим центром торгово-економічного життя всього краю, активно розбудовуючись та розширюючи свої кордони.
В Дубно пожвавилося і культурне життя. При палаці Любомирських існував театр, яким керував Bойцех Богуславський. В 1803 р. до Михайла Любомирського з пропозицією відкрити тут гімназію з ботанічним садом звернувся Т. Чацкий. Та володар-сибарит не забажав віддати під такі цілі свій заміській сад Палестину. А ліцей було невдовзі відкрито в сусідньому Кременці.
Архітектурна спадщина старого Дубна скупчена загалом на території історичної частини міста, яка в цілому співпадає з його сучасним центром на лівому високому березі Ікви, що має площу близько 110 га. Старе городище домонгольських часів було на східному кінці великого, зверненого на північ півострова. Весь півострів був обмежений з півдня та з сходу численними протоками Ікви, а з півночі та з північного заходу - болотами, що надійно перешкоджали нападам супротивників. Через таке природнє розташування розвиток міста формувався по осі схід-захід, вздовж шляху з Луцька на Острог. В'їзд з боку Острога було зроблено через кілька запруд та насипів, що пересікали води Ікви неподалік від замку.
Сильний поштовх до розвитку міста був в кінці XV - на початку XVI ст. з отриманням магдебурзького права (1507 р.). Посилення ремісничих цехів та потреба в торгово-економічному житті, зростання населення викликали бурхливе будівництво на схід від фортеці. Тут формується ринкова площа з ратушею. Навколо складається нерегулярна житлова забудова.
Для захисту з єдиного вільного доступу до міста на західному перешийку (з боку Луцька) насипається високий земляний вал з Луцькою надвратною баштою і глибоким ровом спереду. Дубно стало одним з найбільш укріплених міст Bолині, що, в свoю чергу, стимулювало його подальше зростання.
На поч. XVII ст. в місті на стратегічно важливих місцях зводяться нові монастирські комплекси - бернардинців поблизу Луцької брами і кармеліток в північному кінці півострова. Одночасно капітально перебудовується сам замок. Біля західного в'їзду в місто складається передмістя Забрам'я, або Луцьке, біля північно-східного боку - Сурмичі. На ринковій площі замість дерев'яних будинків виростають гарні кам'яниці з крамницями. Знову перебудовується замок, набуваючи цього разу більш парадного, палацового характеру.
Століття ХІХ залишило мало слідів в плануванні історичного ядра міста. Залізнична станція, відкрита в 1873 р. по лінії Здолбунів-Радзивилів на досить значній відстані від центру міста, стала такою собі противагою в територіальному розвитку міста. Дубно швидко зростало на правому березі Ікви. Частково змінилося вуличне планування в зв'язку з прокладенням шосе з Рівного до південних кордонів імперії.
Тепер - більш докладно про історичні пам'ятки міста. 
Перше дерев'яно-земляне укріплення на місці давньоруського городища було зведене ще в XIV ст. за Федора Острозького. Це був відносно невеликий форпост, який мало змінив топографію місцевості, скоріше, пристосувався до неї, з земляними валами і дубовим частоколом по периметру, дерев'яними баштами та тісно побудованими всередині господарськими та житловими будівлями, також дерев'яними. Часті пожежі, невисока міцність дерев'яних стін і, головне, більш низинне положення замку по відношенню до міста змусили власників почати будівництво твердині вище за рель'єфом.
На жаль, невідомо, коли точно розпочалося будівництво нового замку, можна лише припустити, що було це за К. І. Острозького (кінець XV - початок XVI ст.). Тоді ж зводилась і система загальноміських укріплень.
Рішучій перебудові, в ході якої багато замкових укріплень було розібрано та замінено на нові або капітально укріпленo, замок було піддано останнім з династії Острозьких - Янушем - на самому початку XVII ст. Можна допустити, що задумувалося переробити фортецю так, щоб вона стала в плані чітким трикутником з трьома кутовими бастіонами, вібравши в себе частково старі кам'яні будівлі (наприклад, в'їздну башту) і навіть територію старого городища. Та або не вистачило грошей, або часу, а, можливо, непогана захищенність третього, східного направлення водами Ікви та болотами, чи важкі гідрологічні умови для зведення в цьому місці третього бастіону завадили його появі і виникненню цільної, геометрично завершеної композиції замку. В результаті склався незвичний архітектурний комплекс з двома бастіонами (північним та південним) по типу горнверка - рогоподібного в плані укріплення. Куртина, що з'єднувала фланги бастіонів, витягнулась на 160 м. була зорієнтована на захід, в сторону історичного ядра міста. В середній її частині розміщено головний в'їзд на територію замку.
З півночі і півдня до обидвох бастіонів примикають короткі напівкуртини, що переходять в дві самостійні замкові будівлі. Зі сходу до замку в XVII ст. примикала територія старого городища з залишками колишнього замку князів Острозьких. Поміж ними було вирито глибокий рів, що наповнювався водами Ікви. Другий, ширший рів було викопано з протилежної, західної сторони замку. За переказами, він теж міг наповнюватися водою з Ікви, та давно вже сухий.
Наступна перебудова замку мала місце в останній третині XVIII ст., коли в Дубно почались знамениті контракти. В результаті твердиня набула рис палацового комплексу. Автором головного корпусу був Генрик Іттар, що походив з Мальти, навчався в Римі, а з 1780 р. працював в Польщі, де був шалено популярним в магнатському середовищі. Для зведення палацу Іттар використав фундаменти та підвальну частину старого замкового флігеля в північно-східній частині території, надбудувавши ще один поверх. Отже, палац зовнім був триповерховим і виходив вікнами на широкі далі болотистої Ікви. Ще й дотепер цокольна частина споруди зберегла могутні циліндричні склепіння. З внутрішньої сторони палац мав два поверхи, його парадні сходи вели через невеликий пристінний рів.
Якщо спускатися від міста до нинішнього гідропарку, побачите дещо аскетичний і одночасно майже казковий палац з високим черепичним дахом, який справа доповнюють замшелі фаси північного бастіона. А над самим бастіоном приємним дисонансом приютилася маленька дозорна башта, схожа на ластівчине гніздо. Саме звідси колись вартові повідомляли про наближення ворога.
З історією побудови палацу пов"язане ім'я ще одного відомого архітектора - Доменіко Мерліні. Можливо, проект Іттара не цілком вдовільнив Любомирських. Мерліні знову реконструює планування палацу, ядром якого став круглий колонний зал з куполом, чудово прикрашений. Тут проводились бали. В кінці ХІХ ст. зал переробили в домову церкву, а військові події 1914 р. сильно його пошкодили.
Під час наступних ремонтних робіт в залі були зроблені плоскі перекриття - і колонний зал як такий перестав існувати. Лише маленька ніша в західній стіні великого приміщення на першому поверсі зараз нагадує про колишню розкіш. Збереглись також ліпні герби Любомирських та Острозьких на першому поверсі ті витончений барельєфний фриз в великому північному приміщенні, колись з'єднаному з колонним залом. По верху його стін безтурботні вакханки з гірляндами виноградної лози кружляють у танку.
Головний в'їзд на територію замку обрамляє величний ренесансний портал з крупних блоків світлого каменю. Це єдиний фрагмент старого замку Острозьких. що зберіг свій первісний вигляд. Всі інші його частини багато разів перебудовувались, останній раз в 30-х рр. ХХ ст. (арх. Новак). При підготовці до цих робіт у нижньому ярусі корпуса були знайдені фрагменти стін з каменю, можливо XV ст.
У південно-східній частині замка знаходиться інша будівля — палацовий флігель. Свій вигляд він одержав, коли його другий поверх був надбудований на більш древніх стінах одночасно з перебудовою палацу в 80-і рр. XVIII ст.
"Беатка". 08.06.06 |
Одним з символів міста Дубно є одна з двох веж замку, яку називають Беатка. Чому так - поясню давній переказ. Початок березня 1577 року. В замку всі готуються до свята: за князя Соломерецького (??? я про такого перший раз чую, можливо, потрібно десь уточнити ім"я) виходить заміж красуня Беата - племінниця старого Острозького. В замку багато гостей, накривають святкові столи, Беату в капличці готують до вінчання. Як грім серед ясного неба прозвучала звістка, що Злодійською долиною до міста підійшли татари, і вже скоро вони будуть біля замку. Серед готей почалася паніка, дехто просто втік додому. Інші почали готувати замок до осади, виносити гармати на бастіони. Цей шум почула Беата, почала в служанок випитувати, що трапилось. Ті й сказали, що татари напали на замок. "А що то за так люди "ТАТАРИ"? Я їх ніколи не бачила. Як вони виглядають?" - запитала княжна. Дівчата розказали й те, що чули сам: татари - це люди, як народжуються сліпими, як собачата. Що вони з рогами на головах. Дияволи, одним словом. Беата дуже захотіла подивитися на живого татарина. Впросилася вийти на бастіон - і звідти побачила татарський табір. Дуже велике враження справив на неї той початок облоги: ханське шатро, увінчане півмісяцем, який виблискував на сонці.... молитва татар перед боєм... А потім вона просто розізлилася, набралася ентузіазму, одягла на себе чорну накидку, взяла в руки меч і почала збирати своє військо, щоби дати відсіч татарам. Звичайно, підтримав її лише місцевий шут Богдатко Жерлок (Обжора). Тоді вона просто вийшла на бастіон (той самий, зі сторони ріки), стала біля гармати, помолилася, наказала слугам націлити гармату на півмісяць, сама запалила запал. Влучила прямо в ханський намет. Запанувала тиша на полі бою. Беаті почали дорікати за це. Оборонці замку думали, що тепер татари наберуться злості - і наступ буде жорсткіший. В разі того, якщо він ще й буде вдалий, пощади не буде нікому... Але татари прийняли це знаком з небес, і просто зняли свою облогу. Беата сказала на це єдину фразу: "А тепер можна і вінчатися".:)) З тих пір цю вежу з сторони річки Ікви називають Беаткою.
Продовження розповіді про архітектурні пам'ятки міста. А ще додам, що вибір літератури в касі Дубенського замку (квитки по 1 грн станом на 2004 рік) досить непоганий, готуйте гроші, панове.
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
Привіт з Дубна та ХІХ століття. |
Сувенір з 1900 року |
Фарний костел в 1900 році. |
Пекарська вулиця в 1911р. |
Площа Ринок в 1930р. |
Міст через Ікву |
Колишній бернардинський костел перетворюється на церкву. Липень-2004 |
Гімназія |
В 1938р. перед замком стояв монумент на честь Пілсудського. |
Меморіальна дошка на честь "Батька польського театру" В.Богуславського |
Схожий вид, тільки інший рік. 1938. |
Фриз в палаці. Фото Ігоря Хоми |
Вид на замок з-над Ікви |
Беатка |
Замок в 1930р. |
Моє фото від 08.06.06 |
Козлоногий фавн. Фрагмент збереженої ліпнини. Фото - І.Хома |
Руїни круглої зали. Перша світова. |
|
 |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
