Ми з Міком в мій день народження, 28 квітня 2007 року, наївно повірили гарній і розумній, але не зовсім точній книзі «Пещерные города» Крыма» (А.Герцен, О.Махнева-Чернец). Книга не відділяла вид башти з траси і підйом до неї. З поворота на Велике Садове башту видно не було. Ну взагалі. Ну абсолютно. Ми сміливо топали Великим Садовим, діти дивилися нам вслід, старенькі бабусі казково-татарського виду бурчали собі під ніс, що ніякої фортеці тут ніколи не було, і лише крепкий дідок вже на околиці пояснив, куди нам треба.

За селом дорога бере трохи вгору і вліво. Там конають в багаторічній агонії рештки туристського табору - дерев'яна напівзігнила хатинка та повалений вітром (чи людьми) вказівник. Не на фортецю - на те, що тут можна стати табором. Зарослі кизилу, які книга підступно обіцяла відразу за мостом через Бельбек, почнуться аж тут. Далі треба йти між двома скелями, поки стежка не виведе до лісу, далі вгору - і ось вона, фортеця.

З того часу твердиня більше не відновлювалася - якщо не вважати за відновлення спорудження в 1940-х реставраторами контрфорсів, які підпирали основу куполу єдиної збереженої башти. Контрфорси, на відміну від самої башти, простояли недовго - в кінці ХХ століття підпорки не витримали атаки злив і вітрів і капітулювали. Башта знову така, якою була до реставрації. А чи правдива легенда про те, що в ХІІІ ст. на руїнах замку з'явилася церква - хто знає... Спирається вона лише на напівміфічні розписи ХІІІ ст., що начебто залишилися на куполі другого ярусу вежі. <

Від фортеці мало що залишилося: оборонна стіна з численними бійницями, розвалини будинку та винодавильні - та башта. Навіть не башта - напів-башта. Східна її сторона, де були ворота, майже зруйнована. Книга "Пещерные города" Крыма" обіцяє залишки фресок на другому ярусі вежі. Здається, це лише обіцянка - ніяких розписів помічено не було:(