|
|
|
|
Новий Світ. Замок-пошта-бар-банк і т.д. |
Судацька фортеця з дороги на Новий Світ |
Карта
Координати: 44°49′41″ пн. ш. 34°54′44″ сх. д.
Ми взагалі не збиралися сюди. Я просто дарувала собі на день народження Сурб-Хач і Судак. Все те, що вдалося відвідати 28 квітня 2006 року в нагрузку до основних блюд, стало тим більш несподіваним подарунком. Дуже приємним. :)
А було так. Ми зупинилися сфотографувати архітектурні пам'ятки Уютного (назва ж в даному випадку не перекладається, так?) - плюс нарешті перекусити, якраз між кірхою і церквою, в затишному тихому подвір'ї. Попереду було півдня і жодних планів. Повз кірху їхав жовтий шкільний автобус, який випускав в Уютному кількох галасливих пасажирів. Ми вскочили всередину - і...
В Бельгії вчителям дають молоко - бо працюють в умовах вічного шуму. Шум - таке ж екологічне забруднення, як і радіація. Водію шкільного автобуса в Судаку треба давати не молоко, а відразу корівник. Повбивала б, чесслово. Верески, дебільний нескінченний регіт, зойки... Щоб заспокоїтися, я висунулась у вікно майже до поясу - і зрозуміла, що рай, здається, десь зовсім поруч. 
Кажуть, його попередньою назвою був Парадіз.
Новий Світ - це тупик, кінець шляху. До Судака і цивілізації 7 км. Новий Світ від такої відірваності від автомагістралей та залізниць аніскілечки не страждає. Навпаки: віддаленість від інфратруктури - ще одна родзинка селища. Хоча бал тут править неймовірної краси природа.
Вже дорога з Судака, зі звивистим серпантином поміж сірими нагромадженнями скель, захоплює казковістю краєвидів. А коли внизу з'являються кришталево чисті пляжі, оточені горами дивних абрисів... Три чарівні бухти - зелена, синя, блакитна, по кольору води. Зелена, найбільша, ховає між високих гір (одна з них - Сокіл) як перлину в мушлі - Новий Світ. З Зеленої в Синю бухту, по вирубленій в скелі доріжці, можна дійти туди, де я ще тільки планую побувати - до 77-метрового наскрізного гроту Шаляпіна (або Голіцина - кажуть, князь тримав там свої вина). Далі - "стежкою вірності" через перешийок - на "Царський пляж" з неймовірної чистоти водою (без російських монархів в Криму ну ніяк).
Кажуть, ця вода ховає рештки іспанського галеона та римської галери, звідки свого часу місцевими пірнальщиками було витащено на берег все, що можна продати туристам.
Вид на гору Сокіл |
В Новому Світі - ланшафтний загальнодержавний заказник, можливо, наймальовничиший в Криму. Тут маса ендеміків, але це вже зацікавить біологів, це на них чекають реліктові судацькі сосни, сосни Станкевича і т.д. Всі інші задовільняться і пейзажами. Ох.
Що я можу запропонувати? Кілька світлин і захоплені охи? Цього недостатньо. Краса висковзає з рук, тікає від об'єктивів. Її влаштовує лише безпосереднє споглядання.
Природний парадіз виник завдяки клімату, а клімат - тому, що Сокіл-гора, Хоба-Кая та Караул-Оба караулять зимні вірти, не пропускаючи їх у селище. Сніг тут ендемік, а весна приходить раніше, аніж в сусідній Судак. І вода тут тепліша. І храм колись античний поблизу бухти - а потім тут ховався від сторонніх очей християнський монастир.
Гори варті кількох слів. З Караульної видно чи не весь ПБК: від мису Меганом до Аюдагу. Внизу амфітеатром розкинувся Новий Світ. Кажуть, з її вершечку можна побачити те, куди так хотілося, але не вдалося потрапити: Чобан-Куле з рештками Пастушої башти.
Сокіл-гора. Древній кораловий риф, що своїм силуетом нагадав колись таврам сидячу гігантську пташку. Її каміння міниться, хамелеоном змінює колір: від білого до світло-фіолетового. Всього 477 м. над рівнем моря. Бере не висотою, а неприступністю та мальовничістю. З вікна шкільного автобуса було гарно видно малесеньку бухту біля Соколу - приватну?
Новий Світ давно запримітили кінематографісти: тут знімалися "Людина-амфібія", "Пірати ХХ століттят", "Три плюс два", "Спортлото-82" та інші фільми.
Те, завдяки чому назву селища знають по всій Україні: завод шампанських вин.
Ні, не так. Спочатку треба говорити все-таки про Голіцина, а вже потім - про його сучасних спадкоємців.
Він з'явився на світ (новий?) 12 серпня 1845 року в заможній і славетній родині. Не дивлячись на царську велич імені, світського лева з Льва Сергійовича не вийшло. Проте вийшла людина з прекрасною освітою (Сорбонна і Московський університет) та зацікавленням до всього незвіданого. Його пристрастю було вино - але не в банальному сенсі напитися і забутися, а з метою дослідити всі його секрети та таємниці. Системний підхід - ось метод Голіцина, який і дозволив князю добитися нечуваних успіхів на обраній ним ниві виноградарства.
Перший свій виноградник князь висадив поблизу Феодосії. Десь в той же час він купує і землі поблизу Судака - теперешній Новий Світ.
В 1878 р. князь Л.Голіцин заснував тут винзавод, який з часом і перетворився на підприємство, що зараз виготовляє найкраще українське шампанське.
З князівських часів збереглося кілька будівель. Одна з них - схожа на італійське палаццо часів Відродження споруда з чотирма башточками, може, найпривабливіша в селищі. Її окупували майже всі державні установи селища: тут і пошта, і міліція, і банк, а у подвір'ї розташований бар та сушиться чиясь білизна. Колись в цьому будинку мешкали робітники голіцинського винзаводу.
Майже герб на стіні музею. |
Сам князь мешкав в іншому будинку - ось цьому, що на фото поруч. На стіні споруди - меморіальна дошка:
"В этом доме с 1878 по 1915гг.
жил виноградарь-винодел,
создатель русского шампанского
ГОЛИЦЫН ЛЕВ СЕРГЕЕВИЧ"
Ще в одному з будинків в голіцинські часи був музей, де зберігалися князівські збірки порцеляни, виробів зі скла та фаянсу. Тут зараз музей шампанських вин, в двері якого ми й постукали 28 квітня. Нас свередину не пустили: музей функціонує лише "в сезон", а до сезону (15 травня) було ще майже три тижні... Шкода.
Справжній фанат "короля вин", князь довгі роки мріяв виготовити власне шампанське, яке б не поступалося за якістю французьким зразкам. За фанатизм його новосвітські татари називали Делі Арсланом (Божевільним Левом), а столичні візники - то й взагалі Диким баріном. На погоню за мрією князь витратив три спадщини: свою, дружини (нещасної горбатої графині Марії Орлової-Денисової) та своєї коханки. Гроші були не головним. Головним було вино.
Природа любить Новий Світ - і виноград тут дозріває пречудовий. Князь експериментував з (Увага!) 600 сортами винограду. З них відібрано 5 найкращих: Піно Фран та Мурведр для білих вин, Шардоне, Аліготе і Ріслінг - для червоних. А ще виноградники закладаються в Масандрі, Ай-Данилі, Ореанді, Лівадії.
Князь суворо слідкував за дотриманням традиційної технології, яку відполірувала до блиску ще вдова Кліко. Його шампанське "Новий Світ" та "Парадіз" йдуть на ура. Нарешті, в 1900 році новосвітівський шампан демонструвався на Всесвітній виставці в Парижі. Якість напою була вражаюча, кажуть.
Продукція заводу отримувала безліч нагород та експортувалася в Європу. А в Росії князь свою продукцію спеціально демпінгував: низькими цінами він заохочував народ до пиття якісного вина замість неякісної горілки.
Щоправда, з 1905 року князь, замучений фінансовими проблемами, припиняє виробляти шампанське, яким заповнені новосвітські підвали.
В Новому Світі в 1890-х роках закладають найбільші в імперській Росії багатоярусні винні підвали в горах Коба-Кяя і Караул-Оба. Їх складні ходи робляться з чіткою метою: найкраще зберігати червоні та білі вина та шампан. Шампанське зберігалося в кілометровій галереї поблизу моря, де цілорічно та сама температура: 8-12 градусів за Цельсієм. На 1903р. загальна довжина підвалів складала 3 версти. За легендою, штольня з найціннішими винами все ще не знайдена.
Не дивлячись на бучний успіх продукції, з комерційної точки зору всі ці князівські забавки були неприбутковими - і в 1912р. Голіцин, захворівши, дарує частину своїх маєтностей разом з винзаводом імператору Миколі ІІ. З іменем царя пов'язують і легенду про змінення назви селища: начебто, побувавши тут і продегустувавши вино, Микола сказав "Відтепер я бачу світ в новому світлі". Дуже така... проімперська легенда, фу.
Голіцин займався не лише шампанським. Він також вибудував в Новому Світі всі кам'яні сходи - крім тих, що ведуть до "Адамового ложа". Їх звели ще таври, Голіцин лише відреставрував цей корисний антикваріат.
На кошти князя (чи його дружини? Чи його коханки?) було облаштовано й два гроти: той, що біля підніжжя Коба-Кая, використовувався не лише як виносховище, а й як концертний майданчик (!), та вже згадуваний наскрізний грот біля миса Капчик. В ньому князь святкував 25-річчя своєї виноробської кар'єри.
Кілька слів про голіцинські збірки, які він поповнював, подорожуючи Європою. Після смерті князя в 1915р. його колекцію за заповітом виставляють в музеї "Голіцинський куточок". Після того, як в Криму запанували совєти, збірка розпорошилася по різним кримським музеям.
Більш як 50 000 пляшок голіцинської колекції вин (не лише місцевих,а й вишуканих та дорогоцінних європейських) передаються в Масандру, де її частково довопнюють. В 1990 році найкраща частина збірки під назвою "Колекція вин імператора Миколи ІІ" продається на аукціоні Сотбіс за рішенням українського уряду (для поповнення валютного запасу країни).
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
Вхід у винні погреби |
Грот |
Вид з Нового Світу на Сокіл-гору |
Тут в сезон проводять екскурсії з дегустаціями |
Скелі по дорозі на Новий Світ |
28 квітня 2006р. |
|
 |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
