Враження від Неаполю Скіфського в Сімферополі залишилися якісь суто негативні. Не лише через те, що в Лазерового джипа якісь гостинні кримчаки порізали колесо, не лише через спеку. Головним чином не сподобалося те, що це - фальшивка.
Про цей поліс-укріплення я дізналася завдяки Сергію Кифоренко. В дитинстві Сімферополь був лише транзитним пунктом на шляху до Ялти, зупинок на довше ми тут не робили. А от з Лазером зробили - інабагато на довше: колесо довелось ремонтувати.
Шанси заблукати в пошуках Неаполя Скіфського у подорожуючого Сімферополем існують: далеко не всі місцеві чули про це місце. Хоча навіть вуличка поблизу "руїн" носить красномовну назву: чи то "Неапольська", чи то "Скіфська". Орієнтири дам такі: кільце на півдні міста, неподалік від виїзду на Алушту (там ще збоку парк, в якому так і не довелося побачити Воронцовський палац, і поруч готель, якщо не помиляюся, "Таврія"). Вже над готелем (навіть не сподівайтеся побачити це з машини) підносяться скелі Внутрішньої гряди. На її вершині (висота - десь з 300 м над рівнем моря), на невеликому трикутному в плані плато, з якого відкривається непогана панорама сучасного міста, і розташований отой Неаполіс.
Багато писати про Неаполь Скіфський я не хочу - літератури в Мережі безліч. У ІІІ столітті до нашої ери тут була гіпотетична столиця скіфського царства. Розквіт міста-попередника Сімферополя прийшовся на ІІ - І ст. до н.е. Неаполіс згадується в псефізмі херсонесців на честь Діофанта (який захопив це місто-фортецю в числі інших скіфських поселень), а потім і в "Географії" Страбона. Та далі про місто царя Скілура чути було небагато.
Тут активно проводились розкопки вже з ХІХ сторіччя (скажімо, граф Уваров шукав там собі ключки в 1853 році, а з 1887-го за лопати взялася Тавричеська Археологічна Комісія - ну і так далі). Вже в ті часи від Неаполіса мало що залишилось: жителі Сімферополя здавна брали на рухнах скіфської столиці камінь для власних будівничих потреб. Щоправда, археологам вдалось-таки знайти фрагмент барельєфа, на якому було зображено самого царя Скілура (старий з довгою бородоюу фрігійському ковпаку) та його юного сина Палака. Знаходили й ольвійські монети часів правління Скілура.
Що сталося з містом після ІІІ століття н.е., коли воно почало занепадати і підкорилося набігам войовничих сарматів, готів та аланів - важко сказати. Мабудь, місто припинило своє існування - життя тут жевріло ледь-ледь, на місці Неаполю було маленьке грецьке сільце, щоб лише через тисячоліття, в XIII столітті, відродитися в татарському укріпленні Керменчик (Мала Фортеця). А вже в 1980-х роках на руїнах скіфського міста вирішили вибудувати шикарний музей. Саме тоді СРСР прийшов кирдик - і все, що залишилося від амбіційних планів, тішить зараз око своєю псевдо-історичністю: велика вежа, залита бетоном, лише здалеку може видатись артефактом минулих віків.
