Повірити, що розкішний Білий палац зведено всього за 17 місяців, важко. 2 500 будівничих працювали навіть вночі, при світлі смолоскипів. Легше віриться в те, що лише над проектом споруди імператорський архітектор Микола Краснов працював півтора роки. В ті часи в архітектурній моді царював модерн з його еклектичністю і здатністю брати з світової скарбнички найкращі елементи, щоб потім змішати їх у довільних пропорціях. Так і в Лівадії: іноді здається, що перед тобою східний гарем, іноді — візантійський храм, ось там абсолютно готична химера над колодязем, а найчастіше перед очима постає розкішний італійський маєток часів Відродження. Білосніжний: інкерманський камінь було вкрито спеціальним розчином, який зберігав колір та захищав від вивітрювання. Недоліків бути не повинно: місце над морем, неподалік від Ялти, обрав сам цар Микола ІІ, він же контролював процес побудови своєї нової літньої резиденції. З 1911 року імператор приїздив сюди з родиною на відпочинок. З тих часів збереглася «Царська стежка», що зміїться серед прибрежних скель між Лівадією та Гаспрою. Хоча ці місця російські самодержі пригледіли ще раніше: в 1861 р. Олександр ІІ подарував маєток дружині Марії Олександрівні, яка хворіла на сухоти. Цілющий клімат Криму імператриці наполегливо рекомендував лікар Боткін.

Та історія Лівадії на царях не починається, як і не закінчується. Колись тут була невелика грецька колонія, де мешкали вихідці з Егейських островів. Наприкінці Х століття тут з'явився візантійський монастир св. Івана. Далі майже на тисячу років про Лівадію забули істоорія з географією, аж поки ці землі в 1834 році не придбав Лев Потоцький. І тут без польського сліду не обійшлося! А вже в магната Лівадію купили Романови.

Тут Микола ІІ з родиною відпочивав. В зхатишних алеях бавились його діти, малювали в світлих кімнатах, поважно снідали та вечеряли у їдальні. Тут цар обмінювався з дружиною сентиментальними листами і записками. А вже в 1925 р. колишні царські покої заселять 220 простих селян: тут було обладнано селянський санаторій, до речі, перший в світі. Десь саме в той час зникли розкішні меблі, збідніли інтер’єри нео-ренесансного палаццо.

Шляхетні гості повернуться в ці зали вже в 1945 році, коли протягом шести днів, з 4 по 11 лютого, Йосип Сталін, Уінстон Черчіль і Франклін Делано Рузвельт вирішуватимуть долю післягітлерівської Європи і вступ СРСР у війну з Японією. Друга світова увійшла в свою завершальну стадію, тож поговорити лідерам трьох супер-держав було про що. Ялтинська конференція увійшла у всі підручники історії, хоча й без неї Лівадія змогла б прославитися архітектурою і природою. Але сила Історії все-таки могутня: мало хто з туристів втримається від спокуси посидіти за круглим столом переговорів, де понад 60 років тому можновладці краяли Європу як свіжий буханець хліба.