Карстове плато Чатир-Даг з неземними, неначе з Місяця, пейзажами багате на печери, колодязі та гроти – всього їх тут налічується понад 160. В усіх цих підземних царствах хоч влітку, хоч взимку тримається однакова температура – близько +9 +11ºС. Еміне-Баїр-Хосар, Тисячоголова, Холодна та багато інших тутешніх печер варті того, щоб хоч раз їх побачити. Та найбільш відома з них – унікальна печера “Мармурова”, відкрита у 1987 р. Віднайшли це диво природи спелеологи сімферопольського Центру спелеотуризму “Онікс-Тур” під керівництвом Олександра Козлова.
“Мармурова” – справжня королева Чатир-Дагу: вона займає 60% сумарної площі й 40% загального об’єму всіх карстових утворень масиву.
Печера складається з трьох головних елементів: прямої Головної галереї завдовжки 725 метрів, звивистої Нижньої галереї, довжина якої 960 метрів, та бічного “Тигрового ходу” протяжністю 390 метрів. Спелеологи недарма включають “Мармурову” до п’ятірки найгарніших туристичних печер світу. Тут є на що подивитись: Галерея казок, велетенські зали Головної та Нижньої галерей, щедро прикрашені скульптурними сталагмітами й сталактитами, закручені меандри й таємничі відгалуження... Хоча розвідано вже 2050 метрів печери, екскурсійний маршрут лише трохи перевищує один кілометр. Зате не треба хвилюватися через відсутність альпіністських навиків: вхід до підземного царства пролягає через штучний 10-метровий тунель. Ще в 1992 р. “Мармурову” було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер.
До речі, а чому “Мармурова”? Відповідь знають геологи: печера закладена у верхньоюрських мармуроподібних вапняках. Печера заглиблюється під землю на 10-80 метрів. А ще геологи запевняють, що це одна з найдавніших карстових печер гірського Криму.
Біля входу гостей зустрічає сам Господар “Мармурової” – де ж це хто бачив печеру без хазяїна? Солідний чолов’яга, вусатий, у шоломі – до такого відразу проймешся повагою, дарма що він з каменю. Спелеологи стверджують, що коли Господар печери починає “плакати”, дослідникам туди ліпше не ходити. Подумаєш, скажуть скептики, то лише казочки для туристів. Але ні, таки правда. І вчені феномен кам’яних сліз можуть пояснити: підвищена вологість у печері є небезпечною для спелеологів, тож коли вода конденсується на камінні біля лазу, змушуючи Господаря плакати, екскурсію до “Мармурової” краще відкласти.
У цій печері вкотре переконуєшся, що Природа – неабиякої майстерності скульптор. Це вона віками вкривала стіни печери вапняковими драпуваннями та коралітовим килимом кам’яних квітів, облаштовувала кам’яні водоспади й озерні каскади, це вона розділила зали мальовничими колонами й виростила кам’яні “кактуси” і “перли”, це вона створила сталагміти, схожі на Мамонта й Царівну-жабу, голови Дракона і Господаря печери, а ще Діда Мороза (ох, яким дивним здається цей зимовий гість у літньому Криму!). На дні одного з карстових колодязів було знайдено кістки печерного ведмедя – і такі колись тут водились “екскурсанти”. А зал Перебудови зустрічає гостей темрявою – щоб ті ж гості потім ахнули від захвату, коли світло прожекторів заллє цей гігантський простір: 4000 м², більш як 20-метрова висота – це вам не жарти. Ще б пак: зал Перебудови – один з найбільших печерних залів світу. До речі, тільки в “Мармуровій” можна побачити унікальний семиметровий сталагміт, який не виростає з дна, а розлігся на боці поруч з крихкими мереживами маленьких озер. Екскурсоводи називають його “Баштою, яка впала”. І справді, схоже.
На цьому чудеса “Мармурової” не закінчуються.
Є тут ще Палацова зала, де туристів вітають колони “Король” та “Королева”, а поруч юрбиться королівський почет з найрізноманітніших сталагмітів. Є хаос вкритих коралітами кам’яних брил у Залі Троянд, що сховалась у заповідній Нижній галереї. А ще зали Надій, Люстрова, Балконна, Шоколадна...
Покидаючи “Мармурову”, розумієш, що годинна екскурсія – це дуже мало. І відразу даєш собі обіцянку коли-небудь обов’язково повернутися в цю тиху підземну казку. А тим часом насолоджуватися враженням, яке печерні фотографії справлять на родичів і друзів, й казати собі: “Я бачив це диво!”
