Старокостянтинів - місто районного підпорядкування. Засноване воно у 1561 р. Тоді ж розпочалося, а через десять років завершилося будівництво кам'яної фортеці, що відокремлювалася від міста оборонним валом, глибоким ровом, наповненим водою, за яким йшли високі стіни з численними бійницями. В північній частині фортеці були побудовані двоповерховий князівський палац, церква і дзвіниця. Ці будівлі, а також перший поверх в'їзної башти і частина кам'яної стіни збереглися до наших днів і є пам'яткою архітектури XVI ст.
Старокостянтинівські оборонні укріплення неодноразово витримували напади і штурми кримських татар і турків. 18 липня 1648 р. під Старокостянтиновом селянсько-козацькі загони, очолювані Максимом Кривоносом, розбили шляхетські загони Ієремії Вишневецького та Домініка Заславського. У вересні цього ж року тут було розгромлено шляхетське військо, яке відступало з Пиляви. Після визволення міста у фортеці відбулася рада селянсько-козацького війська Богдана Хмельницького, яка прийняла рішення продовжувати боротьбу за повне визволення українського народу від польських поневолювачів.
У фортеці часто збиралися учасники підпільної декабристської групи, яку очолював поручик Пензенського полку П. Ф. Громницький (1803—1851). Декабристи Пензенського полку були прихильниками знищення самодержавства, брали участь у підготовці збройного повстання проти царизму.
Місто над Случчю - батьківщина українського радянського історика О. І. Барановича (1892—1961) (автор праць з історії феодального періоду на Україні); радянськогг театрознавця, журналіста і письменника В. А. Чаговець (1877—1952), співака, педагога, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка М. К. Кондратюк.
Нині Старокостянтинів може похвалитися ще й неймовірними скульптурами у воді вздовж бетонної набережної.
Все це я взяла з одного з путівників Хмельниччиною.