Карта
Координати: 49°22′40″ пн. ш.25°34′13″ сх. д.
Понад 1 тис. жителів. Перша письмова згадка - 1564 р.
Страшенна маса народу щороку їздить у Ригу чи Хельсінки за балтійським варіантом югендштілю. Наші фахівці називають це ошатне стильове відгалуження північним модерном, самі фіни - національним романтизмом. Сувора і вражаюча архітектура зламу ХІХ-ХХ століть не може не подобатися - всі ці масивні портали, асиметрія, широке використання дикого каменю, котрого так багато в Прибалтиці та Скандинавії, гострі силуети дахів. Крутий стиль, суворий і сильний.
І на Поділлі він є - по маленьких селах переважно. В Антонові. В Бурдяківцях. Чи в Ладичині (1913-1922) - тут трошки від закопанського стилю, а трохи від північного романтизму. Класно вийшло.
Де та Балтика - і де Поділля, здавалося б. Але для таланта відстані іноді ніщо. А автор проекту костелу Серця Іісуса у Ладичині був людиною безсумнівно талановитою і напрочуд добре знався на будівельних матеріалах і модних тенденціях. Тадей (Тадеуш) Антоній Обмінський (1874-1932) вчився у Берліні в 1900-1901 рр., а потім багато їздив Західною Україною - замальовував карпатські дерев'яні церкви (тоді вони були ще дерев'яними, а не бляшаними), вивчав поліську сакральну архітектуру. Обмінський тісно співпрацював з українськими товариствами (скажімо, знаковий для українського стилю у Львові будинок товариства "Дністер", весь у майоліках, біля вежі Корнекта - його робота. Як і будівля НТШ). Його творчий доробок чималий - і дуууже різноманітний. Здається, зодчому подобалося гратися із стилями. Костел в Калуші він перебудував у неоготичних формах. Дмитрівська церква в Оброшиному, біля котрої поховано його батьків, схожа на іграшковий романський собор. Вона, до речі, подобалася митрополиту А.Шептицькому. Бібліотека Львівської політехніки - це вже неокласицизм. А базиліка Богоматері Остробрамської у Львові - поєднання ранньохристиянських храмів і конструктивізму.
За проектами Тадея Обмінського збудували цілу купу костелів на Галичині - бо він створив три типових проекти (на 200, 400 та 600 вірян відповідно), котрі пішли у народ. Яремче, Верховина, Коломия, Берестяни, Делева, Тростянець, Бартатів, Рибне - костели на початку ХХ століття росли на українських землях як радіоактивні гриби після Чорнобиля. Це були (часом все ще є) привабливі і яскраві споруди, справжні архітектурні домінанти поселень - але українське населення ставилося до римо-католицьких храмів як до паразитів від архітектури, своєрідних мурованих тарганів. І час, на жаль, невігластво не лікує: до наших днів костели сприймаються як щось абсолютно чуже, непотрібне і зайве. Тому весь той багатий спадок Обмінського у провінції за останні десятиліття змілів, зменшився.
В Ладичині поки все майже ок - костел є діючим, а тому й доглянутим. Так, дах раніше був під червоною черепицею, а зараз бляшаний, це здешевлює загальний образ споруди, але такі вже наші реалії. Цікаво, куди поділи старі дахівки.
Перша римо-католицька каплиця у селі з'явилася з ініціативи графині Й. Рей у 1911 р. - під неї переоблаштували стару дерев'яну корчму. Перший камінь у підмурки майбутнього храму заклав 27 червня 1913 р. єпископ Владислав Бандурський. Кошти на святиню дала. зрозуміло, все та сама графиня Рей. Далі була Перша світова війна. Освятили костел Серця Іісуса 19 листопада 1922 р. З 1925 р. в Ладичині утворилася самостійна римо-католицька парафія. В 1935 р. храм розписав львівський художник П.Гаєвський. У радянський час в храмі було традиційне зерносховище, а в кінці 1992 р. святиню повернули нечисленним місцевим римо-католикам.
Це абсолютно іррелевантно, якщо ми говоримо про Ладичин. але Тадей Обмінський був ще й дуже м'якою, домашньою людиною. Любив квіти і вареники з вишнями, студенти Львіської політехніки намагалися здавати екзамени саме йому - бо був добрим і лагідним.
На сусідньому пагорбі від костелу, буквально через дорогу, стоїть теж задбана греко-католицька церква Різдва Богородиці з 1815 р. Як багато подільських мурованих уніатських храмів XVIII - початку ХІХ ст., своїми формами вона більше нагадує костел, ніж церкву - просто в ті часи хрещаті у плані неовізантійські споруди були ще далеким майбутнім. Біля храму - фіґура Богоматері (1875). поставлена на честь заснування у Ладичині братства тверезості.
В Ладичині є сірчані джерела - а, отже, потенційно-курортні перспективи.
