Карта
Координати: 49°18′10″ пн. ш.25°52′04″ сх. д.
Біля 700 жителів.
Перша письмова згадка - 1564
До цього звикаєш, як звикаєш до ідеї власної смертності. Тобто, звичайно, примиритися з таким свідомість не може і пручається, але реальність жорстока, а краса не вічна. Архітектурна теж.
Чомусь рештки фресок на стінах напів-мертвого костелу в Глещаві шкода майже так само, що й купол палацу Бадені у Коропці чи вітряк, який згорів у листопаді 2015 року в Недобоївцях. Та мені навіть симпатичну мозаїчну автобусну зупинку в хмельницькому Гусятині шкода - її цього року забілили всю, мозаїки вже нема.
Може, якби творилася нова краса, було б не так боляче. Якби в тій самій Глещаві збудували сільраду за проектом Рема Колхаса; якби ідейний учень Френка Гері збудував поруч з замазаною зупинкою свій футуристичний котедж; якби в Коропці віруючі якоїсь з церков вирішили будувати собі храм за невідомим проектом Захи Хадід - може, тоді було б не так страшно. Одне йде, на його місце приходить інше - круговерть сенсів і стилів, таке. Але красу знищують методично, а на її місце приходить лише булатна бляха, вагонка і "охайність", той головний селянський атут, який піднімають оріфламою над всіма іншими чеснотами.
Ну, та що вже за волоссям сумувати, коли голова з плечей давно покотилася.
Так, я не думала, що сніг чи дощ такий чудовий ластик.
В 1830-х рр. Глещава належала Франциску Коритовському, потім Комарницьким (по черзі Евеліні, Яну та Мечиславу), в кінці ХІХ ст. господарями тут були Здислав Уєйський та Броніслав Городиський. Початок ХХ ст. - Глещава у Марії Уєйської, Марії Городиській і ще четверих співвласників. У міжвоєнний період тут хазяйнували Марія Уєйська та Міхал Шотарський. В 1929-1932 рр. місцеві римо-католики посилають прохання за проханням відкрити у Глещаві свою парафію - добиратися на служби аж в Теребовлю далеко і важко. 1 січня 1938 р. вони отримують на це дозвіл. Тим більш, костел у селі вже був.
З 1907 р. місцеві латинники молилися у наметі. В лютому 1908 р. на будівництво мурованого храму було надано констисторією 3545 крон. З проектом не мудрували, взяли типовий, дітище Тадеуша Обмінського, створений у 1903 р. Він був розрахований на 400 людей - здається, це було забагато для тодішньої Глещави. Проект, правда, втілювали не без змін: вирішили не гратися з дерев'яними деталями та іншим декором, не використовувати дикий камінь - це все було дорого. Тому такої лялечки, якими були інші костели за цим проектом, в Глещави не вийшло. Навіть стрімкий дах, який Обмінський підгледів чи то у гуцульських хат, чи у швейцарських шале, тут спростили.
Поставили риштування, а щоб закупити частину цегли, довелося брати кредит. Цеглу мешканці привезли у село аж із Скалату вже за свої. Дах покрили бляхою. Грошей на все не вистачало, але костел таки освячують 8 листопада 1908 р. Станом на початок 1909 р. на будівництво пішло 10 000 крон - велетенська сума для невеликого села. І це все ще був не кінець: у 1910-1913 рр. на добудову костелу констисторія надала ще 1000 крон. Вівтар у святині стояв тимчасовий, між 1910 і 1912 рр. з'явилися амвон та дзвіниця.
Останній глещавський ксьондз Казимір Біловус жив у Теребовлі, приїжджав до села лише на відправи. На католицьке різдво 1944 р., коли в село зайшли упівці, священик заховався у підвалі плебанії і якимось чином пережив пожежу будинку. В 1945 р. всіх етнічних поляків із Глещави вивезли в Сілезію, на захід Польщі. В костелі ж зробили зерносховище. В 1992 р. обвалився дах храму - зерно там стало тримати нелогічно. Руйнація даху потягнула за собою і цілковите знищення фрески "Знесіння Богородиці". Простенький вівтар, амвон, образи та стації хресної дороги зникли задовго до того часу. Вижили лише скульптура мадонни, дзвін (1853) та фісгармонія. Мадонна і дзвін зараз в Миколаївській церкві. Фісгармонія - у костелі польського села Хрущина (Chruscin).
