Координати: 48°52′39″ пн. ш.25°41′16″ сх. д. 

Понад 30 жителів. 

Карта

Спершу подяка, інше потім. Про костел в Антонові мені розповіла Соломія Рожко - вона теж багато мандрує Україною.

Шикарна знахідка: несподівана гра в кельтику серед вкрай скромного антуражу віддаленого від траси села. Вміли ж, розуміли - краса була фактором, гармонію з терезів не скидали. Монументальна іграшка виглядає у Антонові якимось НЛО чужих світів: все інше аби було, просто-скромно-дешево-і_так_зійде, а за наступним деревом, вже десь на фоні полів-ланів-колосків - раптове БАЦ. Привид з іншого, кращого світу, сам вже мертвий, з пустими зіницями колись різнокольорових очей-вітражів - але все ще присутній. Казала місцева бабуся, роки три тому приїздив з Польщі священик, обіцяв посприяти коштами на реставрацію. Але ж знаєте, як це може бути: черепицю скинуть, "бо стара", поставлять нову, насичено-синю; сигнатурку повалять, бо мало шо, ще впаде; вікна просто засклять (аби не металопластик вставили), потім придумають громаду, котрій костелик конче потрібний під церкву, вгатять купол і тамбур - і буде саме так, як подобається: черговий шанхай, покруч і виродок. 

Тому покляніться, що якщо диктатором цієї території станете ви, всіх, до єдиного, абсолютно ВСІХ священиків будуть відбирати довго і марудно, проганяючи через купу занять, курсів, тестів і методик визначення людяності і смаку. Бо справа ж не в бідності, справа в тупості. Бідність вже похідна. 

Клір винен в більшій половині архітектурних катастроф в Україні-ХХІ. 

Тільки диктатура меритократії. Немає іншого виходу.