Отже, Долина Теребовлянського району.

Раніше це село називалось Янів. Тому, якщо в літературі вам зустрінеться згадка про Янівський замок, - ви вже знаєте, що шукати його треба в Долині.

Місцеві жителі, коли я туди потрапила вперше в вересні 1997 року, взагалі хором заперечували наявність тут яких-небудь фортифікаційних споруд. Хто знає, може, я здалась долинянам злим ЦРУшним шпигуном. Тим більш неприємно, що машину того разу ми спинили акурат під замковими руїнами, не дуже помітними за густою вересневою зеленню дерев.

Ви на ці балачки не ведіться і сміливо топайте вгору, до пагорба, на якому поруч зручно примостились православний та греко-католицький храми.

Вже здалеку вхід до першого з них привертає увагу - і не дарма: саме з руїн замку XVII століття і зроблено підхід до церкви.

Муровану фортецю тут звів на початку XVII ст. подільський воєвода Ян Гольський. Вважається, що зробив він це на місті більш давніх дерев‘яних укріплень. Будівельним матеріалом слугував місцевий пісковик. Місце для оборони було вибрано дуже вдало - річка Серет тут оточує пагорб петлею. (Щось схоже, але набагато масштабніше можна побачити в Кам‘янці). Якраз під високими кручами була ще й переправа через Серет. От на цьому скельному гребені замок так і просився. І з'явився. А на місці переправи Гольський спорудив дерев'яний міст.

В плані твердиня була схожа на прямокутник. Північна сторона прямокутника була найменш укріпленою: бо її захищали височенні стрімкі кручі над Серетом. Найбільш доступна частина замку мала висунуту потужну бастію (бастею) в поєднанні з гострокутною заломленою куртиною. Товщина оборонних стін була до трьох метрів. До нашого часу збереглись один ярус західної бастеї з підвалом, південна стіна з арковим проходом першого ярусу в'їзної брами та, звичайно, сам храм - зараз тут моляться місцеві греко-католики, а раніше це був римо-католицький пізньоренесансний оборонний Троїцький костел, збудований у 1611-34 рр. На інкастелізованість споруди натякають і вузькі вікна, і дзвіниця, котра могла виконувати функції оборонної башти. Весь цей комплекс споруд – характерний приклад подільського замку бастієвого типу.

Під час національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького замок в Янові було захоплено, пограбовано та зруйновано. Після Хмельниччини твердиню, ймовірно, відбудували, але невдовзі вона знову була зруйнована - на цей раз турками у 1675 р. Фактично після цього форпост так і не зумів встати на ноги. Те, що залишили турки, почав руйнувати час. У XVIII ст. на замчищу розмістилася фабрика селітри. В ХІХ ст. селяни почали розтаскувати руїну собі на будівельні матеріали. 

Мурована дзвіниця Троїцького костелу була зведена у 1825 р.

В радянський час в храмі було зерносховище, в 1991 р. споруду віддали автокефалам.

Мури були укріплені в кутах баштами, з яких найкраще дотепер збереглася північна башта. Це потужна, округла будівля з шістьма маленькими вікнами. Її верхній поверх було знесено, а перший ярус, що залишився, засипано всередині майже повністю землею та перетворено на пивницю пробоща.

Місцеві жителі називають її "польською порохівнею".

Засновником замку був Ян Гольський, подільський воєвода. Потім замок перейшов у власність Богушів і розділив всі нещастя, які випали на долю цього краю, як і інші замки. У 1675 році замок захопили і знищили турки.

У XVIII століті за володіння Богушів в ньому було створено селітрову фабрику. (За матеріалами доктора Чоловського, "Давні замки і фортеці на Русі").

5. На схід від костелу, за церквою та жидівськими господарствами, в кінці довгого підвищення, яке оперізує Серет, і яке називається "Кут", помітні сліди валів та насипів, можливо, шанців, які охороняли переправи через річку, яку в цьому місці легко перейти пішки.

Начебто під охороною тих валів стоїть сучасна плебанія та розташовані за нею на схід маєткові споруди. Ці насипи є рештками оборонного укріплення, що існувало тут так само давно, як і замок.

6. Могила. На янівських полях, поблизу могильницького кордону, знаходиться невелика могила, де поховані австрійські солдати, що загинули під час бойових дій під Вінявкою в 1809 році.

7. Городище. За Серетом серед лісів в давні часи мало знаходитись якесь "городище", але зараз крім самої назви, не видно жодних слідів, які могли б докладно вказати місце та форму старого городища.

8. Янівська синагога має прекрасної роботи срібну, прикрашену дорогоцінними каміннями корону для "Тори", що має за підрахунками янівського кагалу більш як 200 років. Найшвидше за все, з того самого часу походить і схожої роботи срібна указка та дуже древні шовкові фіранки, що закривають Тору".