Це колишній костел Непорочного Зачаття Діви Марії. Неоготика, причому дуже гармонійна, небанальна. Колись в Полівцях були-таки католики, з 1921 р. тут була сформована самостійна римо-католицька парафія

Храм виглядає маленьким фортом чогось більшого і прекраснішого, замком, що тримає оборону декоративними башточками і неоготичною дзвіницею-брамою - але це лише маска. Будівлю давно взяли в облогу страшні вороги - вода, час і байдужість. Споруду ще в 1990-х рр. віддали місцевим греко-католикам, а для тих головне не дбати про відповідність до задуму архітектора, а про те, аби якнайшвидше знищити всі "не наші", чужорідні архітектурні елементи. Звідси безглузда "шуба" на прегарному червоному теребовлянському пісковику, чужорідні куполи на баштах. Закрити природній камінь цементом? А шо, ну так же акуратніше. По-сільському. Так простіше, зрозуміліше, примітивніше. Вже понад 10 років "відроджують" святиню. Ох. 

Перший костел в Полівцях було зведено у 1907 р. стараннями графа Владислава Скарбека Михайловського, але той храм сильно постраждав у Першу світову війну. Тож святиню відбудували вже у 1925 р. Чи не Лаврентія Дайчака був проект? Хоча, скоріше за все, автор був той самий, що і у костелу в Трибухівцях. (UPD: автором відбудови був чортківський архітектор Втужецький, автор костелів у Ридодубах і Білому Потоці, а також торгових рядів у Чорткові. Хто знає, може, й Трибухівці - його проект. Є ще версія, що автором відбудови був Броніслав Віктор). Там костел до цього часу тішить диким каменем фасаду. Тут...

Після Другої світової війни костел в Полівцях традиційно перетворили на колгоспний склад. 

В Полівцях в 1938-44 рр. діяла охоронка (дитячий садочок на 28 дітей), якою опікувалися  сестри-служебниці. Не збереглася. 17 січня 1944 р. двох монашок (Анастасію Ізмаелу Бартош і Амелію Вітольду Борковську) було виселено з плебанії костелу, а потім убито.