Карта

Великі Чорнокінці - якщо брати за кількістю населення - не такі вже й великі: 1200 жителів. А от за розмірами - таки чималі. І все село я чалапала пішки - до старої дерев'яної церквиці в тіні новішої товарки. Новий мурований Покровський храм звели в 1996 р. - начебто за нереалізованим проектом Василя Нагірного. Що ж, церква досить гармонійна - але чи вважати тоді й дуже схожу святиню в сусідній Чорнокінецькій Волі теж екземпляром з доробку Нагірного?

З місцем для нової церкви вгадали - звідти все село як на долоні. І стара церквиця при дорозі до нової - як наочне уособлення ЯК було - і ЯК стало. Гімн заможності.

Є легенда, що до XVII ст. село називалося Бондарі. Під час епідемії холери хтось сказав, що село врятується, якщо його тричі оборати волами. Тільки чорними, це обов'язково. Чорних волів не було, замінили на чорних коней. Звідси й назва.

З 1965 до 1995 рр. Великі Чорнокінці були об'єднані в одне поселення з сусідніми Малими Чорнокінцями.

 Про залишки маєтку графів Козібродських в селі старожили нічого не знають. Трьох бабусь питала, вони всі як одна перепитували: "Нєдзебрівських?" Видно, Недзебрівських в селі знають, а відтепер ще й можуть запідозрити їх у володінні невідомим, але від того ще більш прекрасним палацом. Думаю, палац був на місці сучасних ферм - звідки інакше на ставку зберігся всіянний качками острівець, до якого ще й місток веде?

Я була в неділю, всі якраз поспішали до церкви, тож вирішила людям месу фотокамерою не псувати. Хоча вітражі в храмі нічогенькі.

Більше про село знає уроженець Великих Чорнокінців, письменник і журналіст Петро Довгошия - він навіть книгу написав "Магія Чорних Кінців", тільки де ж ту книгу дістати?