Колиндяни давно лишилися за спиною, до Давидківців було вже зовсім недалеко - і тут над'їхав старенький пазик. Загальмував і підібрав. Ні, до Лосяча не їдуть, до кінця Давидківців за гривню візьмуть. Ок.
Глипнула на табличку на лобовому склі (ні, не ту, що велика і червона - та "БЕСПЛАТНО ЗАВТРА!") - Чортків-Тарнавка.
Запитала жінок на передньому сидінні, чи немає в Тарнавці старої церкви чи костелу.
"Та є костел", - трішки невпевненно. - "Але дуже вже скромний".
При дорозі? Так. Автобус відразу їде назад? Так. Ідеальний варіант. Ось ще одна гривня - везіть мене в Тарнавку.
Напроти диво-магазину в Давидківцях (хто був, той бачив: половина хати магазин, половина - руїна з джунглями. Незабутньо) - зворот на дорогу, котра як і була колись асфальтовою, то давно про то забула.
Місця неймовірної краси, урвища над Нічлавою, різнокольорові від жовтня ліси, стара червона черепиця на дахах - але АСФАЛЬТУ НЕМАЄ. Я попередила.
В Тарнавці те, що колись було асфальтом, а останні десятиліття є гравійною доріжкою, перетворилося на колекцію калабань. Село маленьке - і 400 жителів не буде. Мене висадили біля костельчика. Тут же знайшлися жінки, які взялися розказувати про цікавинки села (людина з фотоапаратом до них приїхала, це ж треба. Ніяково в таких ситуаціях дико).
Костельчик в радянський час використовували як склад, зараз стоїть пусткою. Двері на замку.
Датування мені не відомо. Ризикну припустити, що так як до Тарнавки було включено хутор Звиголь (Звягель), а на хуторі в 1898 р. була філіальна каплиця з 1898 р., то це вона і є. Стилістично дуже навіть схоже.
Костел сфотографувала, муровану. але під бляхою (таке теж буває) Вознесенську церкву (1908) теж, а от про третю пам'ятку лише від моїх екскурсоводів чула: в протилежному кінці села, біля грунтовки на Озеряни, стоїть занедбаний панський будинок. Його почали розбирати. Ні, до автобуса я ніяк не встигну. Ні, більше сьогодні автобусів не буде. Шкода.
Народ, а будете в тих краях на джипі або приватному БТР - заїдьте сфотайте той будинок? І поділіться фотою, еге ж. Буду дуже вдячна.
UPD: Андрій Бойчук таки побачив залишки палацу - див. фото внизу. Ех...
