От знала б, що білопотоцька Покровська церква - ще з 1805 року, обов'язково б до неї підійшла, а так лише оглядом здалеку обмежилася, вирішила, що це новороб якийсь. А там ще й цвинтар старий. Шкода, але нічого непоправного: в Білому Потоці ДУЖЕ гарно, туди з Ридодубів веде цілком пристойна дорога, тож можна якось буде приїхати сюди ще раз. Подивитися на серпантини, ліси, кар'єр теребовлянського червоного пісковику, костел.
(UPD: І таки ж подивилася ще раз у жовтні 2021 року: і з землі, і з неба. Правда гарнюще село!).
Тут дійсно тече потік під назвою Білий. В 1442 р. польський король Владислав ІІІ надав Білий Потік і сусідні села Михайлові та Мужилі Бучацьким - от вам і перша письмова згадка. Десь з 1820-х і аж до початку ХХ ст. село належало Подлевським, а в міжвоєнний період - Ядвізі Городиській та Францішку Рудроту. Ті католики, що тут жили - а жили, бо в селі нараховувалось понад 1000 мешканців - були парафіянами костелу в Хом'яківці. Куди вчащала сотня місцевих іудеїв, я не знаю.
В 1918 р. Михайло Флорків у заповіті записав 1 морг власної землі під будівництво костелу. В 1927 р. до цієї ділянки ще скинулися гміна (читай сільрада) та школа - і 6 листопада 1927 р. було урочисто закладений перший камінь майбутнього білопотоцького храму. Автором проекту був архітектор Втужецький (Wtorzecki), автор філіальної каплиці в Ридодубах і торгових рядів у Чорткові, керівник Бюро Відбудови в Чорткові. Здається, його звали Теодор.
Будівничими були Михайло Филипець і Петро Окуржалий. В 1928 р. праці на об'єкті тимчасово припинили через брак коштів. В 1929 р. будівля вже очікувала на дах - а будували храм з каменів з місцевої каменоломні, он вона, до цього часу напроти святині. Коштів все одно не вистачало ані на дах, ані на дзвіницю - і в 1930 р. вирішили звернутися по допомогу до Чорткова та львівської курії. Курія допомогла, правда, аж у 1932 р.: гроші пішли на вікна, двері та костельне майно. 25 серпня 1933 р. костел було освячено.
Гарненька брама-дзвіниця поруч з храмом має батування: там пише "1938".
Як не дивно, храм діяв після Другої світової війни. В 1947 р. в Білий Потік приїхала комісія перевірити його стан. В 1950-51 рр. доля споруди знову обговорювалася, та святиню у католиків і цього разу не забрали. Забрали у 1960-му, перетворивши костел на зерносховище. Майно частково знищили, частково перевезли у 1970-х до Борщова.
В 1990 р. храм повернули римо-католикам. Під час ремонту його дах перекрили бляхою. Повторно освячено споруду в 1997 р.
