Карта

Як вже все одно зі Львова на Чоп прямуєш, а прямо при дорозі стоїть дерев'яна церква, ну гріх же не сфотографувати. От і сфотографувала.

Гірне - село нескінченне якесь, кілометрів п'ять має, і всі вздовж траси в рядочок. Гірського в Гірному небагато - власне, як і дерев'яного в місцевій дерев'яній Покровській церкві (1856). Віктор Громик про церкву більше знає, я обмежуся кількома абзацами. Храм оббитий вагонкою під дерево, а замість капелюшка - лискуче, а місцями навіть позолочене забрало бляхи. Можу лише уявляти, як тішаться гіряни (гірники? гірщики? гірняки?) з такої цяці. Красиво ж, блистить, гладенько все, ну супер! А що естети кривляться - ну а скільки там кривитися, кілька секунд - і далі в Карпати поїхали, а гірникам з цим жити. І цьому радіти. І радіють же...

Ну і нехай би, начебто. Але парадокс в тому, що саме з Гірного походить відомий будівничий українських ДЕРЕВ'ЯНИХ храмів Василь Нагірний. Нема пророка на Вітчизні - от вам: ще з 1886 р. храм під бляхою (в тому ж році його інтер'єри розписав Корнилій Романський). Зараз про якусь архаїку нагадує хіба велетенська, якась непропорційна до розмірів храму дерев'яно-муровано-бляшана дзвіниця з солідним куполом.