Координати: 48°53′22″ пн. ш.25°24′14″ сх. д.

Трохи більше за 200 жителів. 

Карта

Сокілець ніколи не забуду не лише я, а й мій Мік: в цьому мальовничому, але глухому подільському селі кілька днів прожила наша тойота. Зламалась власне там, посеред вулиці, полетів ключ запалення - а машина-автомат, тобто це було безнадійно. Розумні люди радили не жмотитись на евакуатор і тягнути машину в Тернопіль, Чернівці чи хоча б (гм-гм) Кам'янець. Але таксист. котрий привіз нас у село із Бучача, зубилом і молотком зніс панель - і ми спокійно доїхали до рідної хати. Так що про Сокілець я мріяла-мріяла 11 років, а вже як потрапила туди, то відразу двічі: в неділю і вівторок :о)

Ну, це теми сайту ніяк не стосується, тому давайте про Покровську церкву. Самі ви її, швидше за все, не знайдете. Доведеться запитувати місцевих вергіліїв. Але зустріти їх часом не так і просто: Сокілець - село маленьке, народу небагато. Я йшла ось як: за місцевим клубом відходить вбік вуличка, треба досить довго петляти нею, аж поки хати не закінчаться - і десь попереду за поворотом не вигулькне дзвіниця храму. Дзвіниця, виходячи з її вигляду, теж колись була дерев'яною. Обмурували. І стару кам'яну огорожу святині "прикрасили" страшненькими штампованими янголятками. 

Йшла я так від місця тойотиної катастрофи, але якщо до поїздки підготуватися трохи краще і подивитися на карті, де саме церква, дорогу можна скоротити набагато. Лінк на карту - он, зверху. 

Покровська церква стоїть на кручі і, здається, ще трохи - і покотиться з неї униз, туди, де ліси над Дністром. Вікіпедія датує її фантастичним 1635 роком, але у мене не багато віри до такого датування. Настільки архаїчні церквиці виглядають, мені здається, трохи інакше. Колись тут, серед лісів, діяв монастир - певно, подібний до улашковецького.  Тільки в Улашківцях від нього збереглися печери і келії, а тут - власне церквиця і невеликий грот десь нижче за неї. 

Напроти церкви і її замурованої, замученої дзвіниці - башта-колодязь. Тут кілька джерел б'ють і під відкритим небом, а одне ось має собі хороми. У заглибину з водою посеред башти кидають монетки. Питала молодого хлопця, котрий помагав нам возитися з машиною, чому так роблять і що взагалі про цю башту відомо. На жаль, Мар'ян мені нічого путнього розказати не зміг. 

Ще нижче в лісах, ще далі від села є старий і досить фотогенічний водяний млин. Не дійшла до нього. Може, колись. 

В дорадянський період у Сокільці був панський двір родини Чайковських. Не зберігся. В ті часи Сокілець був Сокульцем (Sokulec) - і саме під такою назвою він відомий польським історичним джерелам. 

6 км від Золотого Потоку до Сокільця - це суцільний жах. Прогнозований.