За іншою версією, тут колись земельні наділи обсаджували бобом - на відміну від сусідніх сіл. Начебто тому в Киданові з сусідів сміялися: "Там бобові вулиці!".

Кажу ж, сільській етимології потрібна клітка.

З XVIII століття, якщо не раніше, бобулинці були власністю Красицьких. На початку ХІХ ст. у селі мешкав Міхал Бржостовський (Michal Brzostowski), який в 1808 р. одружився з Констанцією Красицькою - в приймаках, отже, ходив. Аж поки не помер. Молода вдова Констанція, тепер вже Бржостовська, стала головною власницею Бобулинців. Коли й Констанція близько 1808 р. (через 72 роки після весілля!) відійшла, маєтність дісталася її дочці Анелі (з 1836 р. заміжній за графом Едмундом Красицьким). Скільки у цьому шлюбі було інцесту, Роман Афтаназі не повідомляє, але село знову дісталося Красицьким. Останнім власником поселення був один з трьох синів Едмунда - граф Ігнацій Красицький. 

Красицькі перші (ще до Констанції) мешкали у довгому, малоцікавому з архітектурної точки зору будинку. В жодному разі цей сар... перепрошую, двір не зацікавив би львівських видавців. Та палацик лежав у парку - а той вважався одним з найгарніших в околиці. Звідси й літографія П.Піллера. 

Красицькі другі вже у Бобулинцях постійно не жили, маючи до диспозиції кілька палаців коло Перемишля. 

Зараз в селі ніяких слідів по колишньому панському маєтку не лишилося. При виїзді в бік Киданова стоїть при дорозі напівзруйнований костел св. Антонія (1892). Виглядає як хлів - чимось подібним він в радянські роки й був. Мурована Михайлівська церква - з 1830 р. На колишньому польському цвинтарі - руїни каплиці.