"Планування приміщень ратуші винятково нерозумне. Майже весь внутрішній простір займають силові конструкції, посередині сходи. Кімнат мізер, проте дотримано принципу "єдиного вікна" - зайшов в одні двері - обійшов навколо - в інші вийшов.
Інших кабінетів практично нема. Або так - загальна черга - вліво, а по-блату направо. Мер в найдальшому кабінеті. :) Зате підвальних приміщень тьма".
Як підвалини використовувалися, хочете знати? В підземеллях магістрату була тюрма міського голови для особливо буйних і... боржників.
Це ще що... Один з НКВД-шних бонз радянських часів потішав себе стрільбою по скульптурам Меретина, встановленим на ратуші, шедеврам світового рівня...
А не задумувалися, як ті важкі кам'яні скульптури встановлювалися на ратуші? Кранів же не існувало... Статуї волокли биками по спеціально зведеній похилій дерев'яній дорозі-настилу від костелу. На той час єврейський квартал, який відділяє зараз костел від магістрата, ще не існував.
Щоб збудувати таку розкішну ратушу, Потоцькому довелося обкласти навколишні села додатковим податком. Розчин для мурування готували на... ну так, ви все й самі знаєте: на яєчних білках, як і в випадках Невицького замку чи Чернівецької Резиденції. Звична практика, що давала чудові результати: розчин і понині як камінь.
А поруч - унікальний, як на мене, кадр: встановлення працюючого баштового годинника. В цей час повз ратушу йшла місцева бабулька, подивилася на чоловіків за роботою, глипнула на свій наручний годинник та й каже:
"Щось він у вас неправильно показує..."
