Ох, ну розуміла ж я все: що через прес-конференцію в ратуші я затримаюсь, і місць на мості вже не лишиться.

Не помилилася. Їх не було вже взагалі ніде: кожний клаптик землі був обліплений глядачами. Минулі роки дійство не збирало й половини такої аудиторії.

Побігавши болотом на протилежному березі Смотрича, біля старого млина і батьківщини мого Барахла, і побачивши при цьому одну польську гармату і кінський круп, я набралася нахальства і підійшла до воюючих.

Дим заполонив весь каньон, вітер відносив кудись убік спокійні пояснення диктора, а самій, без підказок, мені ніколи не розібратися в цій військовій катавасії. Було цікаво і дуже видовищно. Це теж чимало:).