English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Устя
Устя. Забудування маєтку Дверницьких та церква св. Параскеви. Акварель Наполеона Орди, 1870-ті.

Устя. Двірські забудування маєтку Дверницьких та церква св. Параскеви. Акварель Наполеона Орди, 1870-ті.



Маєток Дверницьких в Усті в серпні 2006 року. Бідака.

Маєток Дверницьких в Усті в серпні 2006 року. Бідака.

Маєток в Усті пристосовують під готель. 24 березня 2014 р.

Маєток в Усті пристосовують під готель. 24 березня 2014 р.



 Курортна зона Кам'янця

Карта

Координати: 48°34′12″ пн. ш. 26°38′38″ сх. д.

Біля 500 жителів.

 

Це найближчий Дністер для Кам'янця і кам'янчан. Тому влітку бусики, що йдуть сюди з автовокзалу, завжди переповнені: пляжі тут непогані, вода теж, і всього 12 км - по трасі проминаючи Панівці.

А з архітектури? А з архітектури був неоготичний маєток Дверницьких, який в 1870-х малював Наполеон Орда. Церква св. Параскеви до наших часів не дожил, а от маєток дожив - та його сильно понищили у 2006 році. 

Поромна переправа в Усті, вид з Цвіклівців

Поромна переправа в Усті, вид з Цвіклівців

З назвою села теж все зрозуміло: тут Смотрич вливається в Дністер.

Раніше село іноді фігурувало в документах також як Устя Дністрове або Устя Смотрицьке - щоб підкреслити відмінність від ще одного Устя, яке розташовано відносно недалеко і теж на Дністрі - Устя Біскупського в Заліщанському районі Тернопілля. А ще ж є Устя біля Ольгополя... Та багато їх, тих Усть.

Перша письмова згадка про село відноситься до 1403 р., коли село Устя (villam dictam Uszcze), "що знаходиться в Подільській землі, в Кам'янецькому окрузі при річці Смотрич" польський король Владислав Ягелло подарував якомусь Петру Качорику зі зобов'язанням постійно перебувати на Поділлі (дааалеких Кресах), при потребі надавати для охорони прикордоння трьох озброєних людей (двох лучників і одно зі списом) та платити всі внески, встановлені раніше. (Цитата з"Історичних відомостей про парафії і церкви Подільської єпархії" Ю. Сіцинського, ст., 321, який, в свою чергу, цитує грамоту, опубліковану Грабовським та Пшездецьким у книзі "Zrzodla do dziejow Polskich". Грабовський і Ко теж в книзі цитували. Першоджерело ж належало пану Радзимінському з Мукосєєвого Берега Дубенського уїзду і демонструвалося на археологічній виставці у Вільнюсі в 1893 р.

Є ще одна відомость, вже від 1441 р., про те, що 6 листопада король Владислав ІІІ Варненьчик записав Сигізмунду Кірдею з Ориніна в нагороду за його участь в угорському поході сто гривень на селах Устя та Цвіклівці з Кам'янецького округу.

Тут якось незрозуміло, як Устя з власності Качорека знову стало належати королям. Можливо, йшлося лише про Цвіклівці та частину земель Устя - припускає Ю. Сіцинський.

Наступна згадка: 1460 р., коли кам'янецькому біскупу було дозволено брати з Устя десятину.

1530-1542 роки: в Усті числиться 6 плугів.

1565 рік: господаркою села (15 плугів) названа Цвікловська.  

1569: Устя належить Срочицькому і має 12 плугів.

1575 р.: в Усті живе Миколай Мелецький, подільський воєвода, який безупинно воює з татарськими загонами, які приходять на Поділля майже щороку.

1599 р.: Мелецький продає Устя Костянтину Могилі, сину валаського господаря Єремії. Сестри Могили буди одружені з поляками, і коли батько його помер, він зайняв валаський трон за допомогою своїх зятів. Та довго процарювати йому не судилося - і Могила повернувся в Устя.

 


 Продовжуємо хронологічну табличку...

Кому дісталося Устя на початку XVII ст, після смерті бездітного Могили - невідомо. Є відомості, що в 1605 р. село дісталося Олені Струсь.

В тому столітті біля села відбулося кілька польсько-татарських бойових сутичок - дуже вже ординцям був до вподоби устянський брід, яким вони й завертали на Поділля з Волоського шляху. Тут бився шляхтич Стефан Хмелецький, який за свої подвиги став пізніше сенатором. В 1629 р. він взяв у полон сина та племінника буджацького мурзи Кантеміра - це не рахуючи гарної здобичі.

В 1633 р.гетьман Конецьпольський бився поблизу Устя з турками, що поверталися, розлючені невдачею під Кам'янцем. На чолі яничарів стояв Абази-паша. Ще раз подібна сутичка мала місце в 1637 р.

Коли турецька армія загарбала Поділля в 1672 р., саме через брід в Усті вперше на територію краю вторглися липківські татари, які служили в турецькому війську. Всі 27 років, поки Кам'янець був під турецьким ярмом, Устя було головною переправою для османського транспорту (бо ж брід в Жванці охороняла фортеця в Окопах). Поляки всі 27 років влаштовували засідки на Дністрі з метою грабунку цих караванів. Особливо успішним для них був бій в 1694 р., коли загони під керівництвом гетьманів Станіслава Яблоновського та Казимира Сапєги наздогнали турків, що переправлялися через Дністер, та прогнали їх. Польським воякам тоді дісталася не лише слава, а й гарна здобич.


 Тут був чорнокнижник.

XVIII століття було значно спокійнішим. Тоді Устя належало чорнокнижнику, культуртрегеру і еміру Вацлаву Жевуському (1785, Підгірці - 14.5.1831, Відень), сину Северина Жевуського, власнику розкішного замку в Підгірцях. В підвалинах цього ошатного палацу до сьогодні збереглися рель'єфні перевернуті пентаграми, але -як не шкода - Жевуському не вдалося  перетворити неблагородні метали на золото. Борги були страшезні, спроби віднайти міфічне князівське золото у валах Пліснеська теж успіхом не увінчалися. 

Жевуський плюнув, подався на Схід, де відкривав лікарні та школи, вважався справжнісіньким культуртрегером (для того часу це й справді був акт дужжже доброї волі), був визнаний еміром (а отже, майже святим), потім повернувся в Підгірці. Ех... знову щось йому там пішло не так - і він перебрався на Поділля, де приєднався до козацького загону під іменем Вєнчислав (Вєнцеслав) Ревуха. Прізвище було просто перекладено на укріїнську. :)

При цьому невідомо, де і як загинув Ревуха-Жевуський - може й не загинув взагалі, га? Як би то не було, його східний перстень з написом "Аллах Акбар" вже три роки поспіль носить Борис Григорович Возницький, теж справжній чарівник, але добрий і безкорисний. Хоча я начебто про Жевуського.

Його називали "Emir Tadj-el-Faher", а перекласти це я не знаю як:).


 Ще трохи даних від Ю. Сіцинського.

Після Жевуського Устя дісталося седлецькому старості Вельєгорському, а з 1791 р. - Вікентію Старжинському. В 1820 р. маленьке Устя мало аж трьох господарів: Фелікса Глінку (з 50 селянами), коморника Ігнація Регульського (з 10-ма) і титулярного радника Матвія Вьосневського (з 17 селянами). Глинка невдовзі викупив дві інші частини поселення, а пізніше його син Григорій продав Устя Дверницьким. В їх руках Устя лишалося аж до кінця ХІХ ст. (принаймні, бо книга, звідки я беру відомості, була написана в 1895 р., коли Устям володів Готард Дверницький).

Вже на той час тут була паромна переправа через Дністер і дорога, що вела з Кам'янця на Бесарабію. Ну і забудування маєтку - неоготичні, що трошки натякає на першу третину ХІХ ст. Зараз вони перебудовані (див. фото). Зберігся панський будинок та неповне каре гоподарських приміщень, а також старі колони брами. 

 

А ще Ю. Сіцинський відзначав, що Устя досить цікаве в археологічному плані. Тут була знайдена кам'яна пилка і відполірований молот-сокира з не до кінця просверленим заглибленням. Цей молот зберігався в колекції відомого фотографа та краєзнавця Міхала Грейма.

На полях за селом в кінці ХІХ ст. було помітно земляний вал шириною в 7-9 саженів (помножте цю цифру на 2,13360 м - і отримаєте метричний результат! Добре, добре. Це близько 17 м) і висотою в одну сажень (десь 2 м). Вал цей йшов до Дністра, а далі продовжувався вже на бесарабському боці (Траянів вал під рідним містом? Ми з Міком в серпні 2006 р. блукали по чомусь валоподібному, але ж я не знала, що це могло бути ОН ЩО). Траянів вал тягнеться через південь області аж з Сатанова.

Колись в двох верстах (це трохи більше як 2 км) від села, на полях, була ще група курганів (зараз, напевне, розорена і розорана). В самому великому з них, кургані-майдані, всередині була воронка, в якій, як пише Сіцинський, запросто могло сховатися кілька чоловіків і коней (це варто знати, на випадок якщо ви будете з чоловіками і конями гратися в тих місцях у схованки). Ще один курган називався "Остапова могила", а місцеві селяни розповідали, що в тих курганах були поховані вбиті татарами християни.

До 1773 р. в селі була бідненька-маленька уніатська дерев'яна церква св. Параскеви. Навіть не зовсім дерев'яна: опис 1739 р. зафіксував, що стіни були з очерету, обмазані глиною, стріха крита соломою, навіть огорожі навколо споруди не було (звичайна мазанка, як і в селян). А як святині не бути бідною, коли парафіян всього 16? Після ремонту в 1740-х роках храм вже виглядав трохи краще: принаймні мав маленький верх. Наполеон Орда зобразив, як храм св. Параскеви виглядав у 1870-х - мав досить високу дзвіницю. 

В 1773 р., коли парафія стала більшою, зводиться з дубових колод нова церква, з трьома куполами, критими ґонтом. В 1795 р., коли Поділля відійшло до Росії, церкву зробили православною. Проіснувала вона до 1860-х рр.  

В 1848 р. неподалік старого храму починають зводити новий, мурований і одноверхий. Так як будувалася нова церква виключно на гроші, які жертвували парафіяни, а вони занадто багатими не були, будівництво вдалося закінчити лише в 1866 р. До того ж, в 1864 р. буря зірвала з храму щойно встановлений дах. Піп Леонтій освятив церкву 14 жовтня 1866 р., в день св. Параскеви.

Зараз в селі в якості церкви виступає звичайна хата (нова церква будується при в\ъзды, быля автобусної зупинки та магазину), так що можна припустити, що храм не пережив або революцію, або війни.



Дністер в Усті до водосховища. Стара поштівка

Без водосховища


Перебудова маєтку Дверницьких в Усті, 2006 р.
Неоготичні залишки маєтку в Усті на Кам'янеччині. 2014 р.
Ujście. Zabudowania dworskie Dwernickich w 2006
Ujście. Zabudowania dworskie Dwernickich w 2006
Остатки имения Дверницких в селе Устье Каменец-Подольского района
24.03.2014. Перебудова маєтку в Усті під готель

Неоготика колишнього маєтку


Поруч валяється стара черепиця

Поруч валяється стара черепиця


Якісь кабаки поруч з маєтком (?)

Якісь кабаки поруч з маєтком (?)


Найближчий пляж для кам'янчан
Дністер в Усті
Скутер і хвиля.
Парус на Дністрі... чи це ще Смотрич?

Найближчий пляж для кам'янчан



Паром на Дністрі
Паром Устя-Вороновиця
Паром Устя-Вороновиця

Паром на Дністрі


На знаку - кораблик, який повечеряв машинками

Кораблик, який повечеряв машинками


Легка польська кіннота XVII ст.

Легка польська кіннота XVII ст.


http://www.desa.art.pl/aukcje/aukcja36/aukcja_36.htm

Портрет Жевуського роботи П. Міхаловського


Устя на Дністрі. Монумент загиблим в ІІСВ

Монумент загиблим в ІІСВ



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник